Цього ж самого 1863 року, знаний як рік "Валуєвського указу” у львівському часописі "Мета”, ч.4, яка виходила тільки два роки (1863-65) вперше був надрукований вірш (за підписом Тараса Шевченка. Чому саме за підписом Шевченка? Мабуть тому, що не було точних даних, кому належав цей поетичний текст) Павла Чубинського (1839-1884), до якого скомпонував музику знаний вже в Галичині Композитор Михайло Вербицький, який тоді вже жив у селі Млини, Яворівського повіту. Ця пісня швидко популяризувалася і виконувалася як гімн на різних святах та урочистостях. На величавому концерті знов у честь Т.Шевченка, перший раз, 10 березня 1865 року в Перемишлі, "Ще не вмерла Україна” завершувала святково-імпрезову програму. Поряд увертюр до опер Моцарта «Тит” і Буальдʼє», «Біла дама» виконувалися хорові твори Лаврівського і Вербицького.
Цю саму пісню почув митрополит Спиридон Литвинович, яку співали всі зібрані присутні в його резиденції при катедрі св. Юра під час новорічного свята у Львові 1867 року. Перший шевченківський концерт тут прозвучав у 1868 році. Він був важливою культурною подією, на якому виконано ряд хорових творів Вербицького, Вахнянина і Матюка. У програмі цього концерту також заспівали як гімн "Ще не вмерла Україна”. Вперше вона була надрукована з нотами у львівському збірнику "Кобзар” у 1885 році.
З повним текстом роботи "Творець українського гімну" учасниці конкурсу "Славетні імена України - 2015. Михайло Вербицький" Софії ГАПАК Ви можете ознайомитись за адресою:
