Вперше стаття присвячена історії та особливостям сницарсько-малярського
облаштування двох монастирських церков
Вознесіння та Переображення Господнього. Візитація
1760 року описує розміщений на північний схід від м. Рогатина жіночий монастирський комплекс та фіксує існуючу
власність. Збережена в с. Надрічне (колись — Дрищів)
Бережанського р-ну монастирська церква Переображення
Господнього з іконостасом та престолами є основним
об’єктом дослідження. Проведений аналіз художньо-
стильових особливостей збережених пам’яток підводить до
сміливих припущень їх авторської приналежності.
В 1772 році церкву Переображення Господнього разом з малярським та сницарським наповненням продано до села Дрищів (тепер с. Надрічне, Бережанського району). На новому місці церкву перебудували на однобанну в 1777 році, добудовано присінок з бароковим причілком і в 1789 році покрито новим дахом.Храм знаходиться в с. Надрічне до сьогодні.
Коротку історію церкви з фотофіксацією подає В. Слободян . Поїздка у с. Надрічне виявила, що у святилищі — пишний бароковий вівтар з ангелами. По центру — ікона Воскресіння Христового, а вверху над нею в різьбленому картуші потемніла від часу композиція Святого Сімейства — Богородиця, опікун Йосиф та дванадцятилітній Ісус. На престолі — дерев’яний різьблений і золочений кивот.
Згаданий іконостас (540 х 660) відділяє святилище від нави вірних і разом з предельними іконами складає п’ять ярусів та завершується Розп’яттям з Пристоячими. Крім предел («Жертва Авраама», «З’явлення Христа Петру Александрійському», «Св. Констянтин і Олена» та «Христос і самарянка») в іконостасі — чотири намісні ікони — Христос Вчитель (100 х 65), Богородиця-Одигітрія (100 х 65), празничною залишилася ікона Переображення Господнього (100 х 65), як було в монастирському храмі. На північ від Царських врат — ікона св. Миколая (100 х 65). Всі чотири намісні ікони є зазначені у згаданому візитаційному записі 1760 року. Подвійний карниз з рапортною вставкою різьблених акантових листків, що чергується з гладкою поверхнею, припущений над дияконськими вратами і від центру пірамідально спускається вниз та переходить в горизонтальну лінію над бічними намісними іконами. Трилистий бароковий проріз Царських врат підкреслено горизонтальним вище розміщеним подвійним карнизом. По центру іконостаса в характерній овальній рамі — ікона Тайної вечері. Конструкція іконостаса є пірамідальною. Саме таке композиційне рішення є найбільш поширеним в середині ХVІІІ ст..
Дванадцять святкових ікон того ж регістру (ряду) від центру по обидва боки сходинками спускаються вниз, переходячи на трьох крайніх в прямолінійне горизонтальне розташування. Симетрично над ними розміщені однофігурні ікони молільного ряду, розділені різьбленими колонами. Традиційно апостольський ряд спрямований до центральної ікони Христа на престолі з пристоячими Богородицею та Іваном Хрестителем. В круглих картушах вище розміщені дванадцять пророчих ікон, оточених бароковою різьбою стилізованої рослинної галузки з листям. Вони двома рядами завершують іконостас таким чином, що посередині над двома круглими картушами пророчих ікон розміщений третій картуш зі старозавітним праведником. Така симетрична композиція двічі повторюється по обидва боки. Над центральною іконою Моління в овальній, пишно декорованій акантовим листям рамі, підноситься ікона Оплакування Христа. Увінчує іконостас Розп’яття з двома Пристоячими. Іконостас містить 47 ікон.
Різьба іконостаса, за нашими висновками, належить до середини — кінця 30-х років XVIІІ століття. 
Іконографічний ансамбль постає незадовго після побудови храму (1733). Аналізуючи попередню, значно багатшу роботу цього ж майстра — іконостас церкви Пресвятої Тройці в м. Поморянах (1727) та його наступну різьблену композицію до церкви св. Миколая в Бучачі (1747), слід визнати, що сестри Василіянки з Рогатина володіли значно меншою частиною коштів,
...
Читати далі »
