Авторизація |
 |
|
|
 |
Сьогодення села |
|
|
|
Установи села |
|
|
|
Історія села |
|
|
|
Спиридон Литвинович |
|
|
|
Карти села |
|
|
|
Інтернет-описи села |
|
|
|
Хмарка тегів |
|
|
|
Календар |
|
| |
|
Архів записів |
|
|
|
Пошук на сайті |
|
|
|
Пошук (google) |
|
|
|
Наша кнопка |
|
|
|
Статистика |
|
Онлайн всього: 1 Гостей: 1 Користувачів: 0
|
|
Швидке спілкування |
|
|
|
|
| Вітаю Вас, Гість · RSS |
11 July 2025, 01:47 |
Головна » 2012 » Листопад » 29
|
| |
 У числі довгожителів Тернопільщини, котрі дожили до ста й більше років – Пелагія Павлівна Білан із с. Надрічне. 25 листопада найстарішій надрічнянці виповнилося 100, з чим її сердечно вітали рідні і, вже за традицією, керівники району, представники управління праці та соціального захисту населення, територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг), котрі привезли ювілярці подарунки, квіти, солодощі. Гості сердечно поздоровили всю родину з неординарною подією – 100-літтям Пелагії Білан, побажали всім дожити до такого поважного віку і вручили вітальну листівку від Президента України, зазначивши: вклоняємось Вашій життєвій мудрості, багатому досвіду, незламності перед воєнними лихоліттями й труднощами післявоєнної відбудови. Такі люди заслуговують подяки за багаторічну самовіддану працю на користь родині й Батьківщині. Переживши чимало важливих і бурхливих подій, вони стали свідками народження й розбудови незалежної Української держави. За теплі слова вітань і дарунки гостям щиро подякували родичі довгожительки, зокрема невістка Катерина Білан, оскільки старенька захворіла, та й пам’ять, на жаль, її підводить.
100-річна Пелагія нині вже прапрабабуся. У неї один син, дві внучки, два правнуки і два праправнуки-улюбленці, один із яких – 8-річний Андрійко, учень 3 класу місцевої школи, який радує стареньку і всіх рідних веселими іграми й відмінними успіхами в навчанні.
Найстаріша уродженка Надрічного (колишня назва с. Дрищів) прожила життя непросте – з важкою працею на полі й щоденними родинними турботами. Її чоловік Павло був учасником Другої світової війни, відійшов у засвіти вже декілька років тому. Жінка перенесла нелегку ношу туги, мук у голодні післявоєнні роки, виснажливої праці в місцевому колгоспі, де трудилась ланковою більше 20 років. Вона була досить скромною, невибагливою, релігійною, завжди переживала за своїх рідних і близьких, турбувалася про них, як і про урожай на полі, бо вважає: доки живеш – треба про все добре дбати. Це для неї було певним життєвим девізом.
Категорія: |
Перегляди: 1280 |
Автор: NADRICHNE |
Дата: 29 November 2012
|
|
|
|
