24 листопада 1949 року у Надрічному "зав'язано" колгосп імені Ворошилова (після 1956 року "Зірка").
***
"Одностайно"
Після бою повстанців з облавцями у дворі Я.Савчука, село
жило в постійній напрузі, страсі, під загрозою виселення будь-котрої родини. За
таких обставин 24 листопада 1949 року зранку Надрічне пробудилося від рокоту
машин і на своїх вулицях побачило багато "гостей" у формі і цивільних, які
розпоряджалися. За їх наказом солдати звели людей до приміщення школи; там у
класі, за столом, сиділи прибульці з району зі стосиками заздалегідь
заготовлених заяв про "добровільний" вступ до колгоспу".
Кажуть, що солдати ще з ґанку підганяли селян стусанами й
прикладами; звичайно, задні налягали на передніх, а ті мало не падали на стіл,
з-за якого суворий незнайомець уповноважений резюмував: "Нє спеші, всех успеєм
оформить!".
Того дня "встигли оформити" 164 родини надрічнянців, і
чергове число районної газети «Червоні Бережани» за 27.ІХ.49 подало тріумфуючу
інформацію про «одностайний» вступ селен Надрічного ц колгосп ім. Ворошилова,
який у районі став 24-им.
Головою обрали свого чоловіка, надрічнянця Григорія
Вдовина, селянина, можливо трохи вище середніх статків, колишнього стрільця
Української Галицької Армії. Проте за короткий час почали йому вішати
загрозливі ярлики, - і ось поставили на його місце Івана Галушку, що в молоді
літа був чудовим аматором сцени, пізніше – дяком. Скоро й цей голова не
сподобався владі, - не справився з хлібоздачею. Привезли Миколу Тимофійовича
Секрета, уродженця Житомирщини. Протримався ц цьому кріслі довше 1951-1954 р.р.
За його правління в Надрічному відбудовано млин, зведено деякі фермерські
приміщення, запрацювала пилорама, розширено кам’яний кар’єр під Ясеновим і За
Ковальчуками.
Пізніше, коли головував Кругових Микола, росіянин,
фронтовик, цей кар’єр переведено в ранг державного, встановлено дробарки;
щебенем з-під Ясенового вимощена не одна
в районі і за його межами.
Якийсь час старшим був колишній політв’язень Іван Дмитрович
Дупай, обов’язки електрика і касира виконував Василь Іванович Хараба, а в "забоях"
працювали Михайло Васильович Баран, Михайло Баран (Романів), Лев Федорович Баран,
Дмитро Бридун, Григорій Будний, Михайло Віятик (Галатин), Григорій Дмитрович Дидик,
Лев Миколайович Савчук, Михайло Дмитрович Савчук, Ярослав Михайлович Савчук
(механік на дробарці), а також дівчата й жінки Марія Драган, Ярослава Клюка, Ярослава
Ковальчук (Воронишина) иа інші надрічнянці. Разом з ними працювали чоловіки з
Біща і Поручина, Шумлян Малих, Урманя, Бишок та ще кількох поблизьких сіл.
В.Савчук. «Одностайно» / В.Савчук. Митрополиче село
Дрищів-Надрічне. – Бережани-Тернопіль, 2007. – С. 132-133.
Категорія: |
Перегляди: 1461 |
Автор: NADRICHNE |
Дата: 24 November 2012
|
