Авторизація |
 |
|
|
 |
Сьогодення села |
|
|
|
Установи села |
|
|
|
Історія села |
|
|
|
Спиридон Литвинович |
|
|
|
Карти села |
|
|
|
Інтернет-описи села |
|
|
|
Хмарка тегів |
|
|
|
Календар |
|
| « Червень 2024 » | | Нд | Пн | Вт | Ср | Чт | Пт | Сб | | | | | | | | 1 | | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | | 30 |
|
|
Архів записів |
|
|
|
Пошук на сайті |
|
|
|
Пошук (google) |
|
|
|
Наша кнопка |
|
|
|
Статистика |
|
Онлайн всього: 1 Гостей: 1 Користувачів: 0
|
|
Швидке спілкування |
|
|
|
|
| Вітаю Вас, Гість · RSS |
28 June 2024, 22:31 |
Головна » Церква. Духовність
|
| |
Дерев'яні церкви Тернопільщини Надрічне, Бережанський р-н Церква Св.Миколая 1777 У селі Надрічне, що за Бережанами, збереглася старовинна дерев'яна церква, зведена у 1777 році. Рік будівництва храму "1777" вирізьблений на одному з брусів зрубу. Історія каже, що мешканці села в 1777 році купили церкву в орендарів-євреїв з містечка Рогатин і відразу перезли до Надрічного. Будівлю зібрали, очевидно, на місці попередньої дерев'яної церкви. Тризрубна одноверха церква була парафіяльною. Вхідну частину будівлі змінили, коли розбудували і надбудували присінок. Радянська влада в липні 1964 року примусово закрила церкву. Святиню не використовували за прямим призначенням до початку 1989 року. Тоді громаді УГКЦ віддали в користування церкву, в якій 30 квітня 1989 року, після ремонту, провели перше богослужіння. Стара будівля фізично не могла вмістити всіх парафіян, тому громада почала будівництво нової церкви Святого Йосафата, яку освятили в 2000 році. Дерев'яна церква разом з дзвіницею утворюють прекрасний ансамбль галицької школи дерев'яної церковної архітектури. На момент фотографування дзвіниця була в аварійному стані і підперта домкратом. Цю пам'ятку обов'язково треба відреставрувати і зберегти для майбутніх поколінь.
|
|
| |
Фото людей Надрічного з великодніми кошиками опубліковані в соціальній мережі facebook
|
|
| |
28 квітня 2019 року о п'ятій ранку в Храмі Святого мученика Йосафата розпочалось Великожнє Богослужіння. Спершу Плащаницю тричі обнесли навколо церкви. А тоді отець Зеновій, під звуки дзвонів, хрестом відчинив двері святині (символічно розпечатав Гріб Господній). Після відправи священик зачитав Великоднє послання Блаженішого Святослава Високопреосвященним і преосвященним владикам, всесвітлішим, всечеснішим і преподобним отцям, преподобним ченцям і черницям, дорогим у Христі мирянам Української Греко-Католицької Церкви. Освячення пасок за доброю традицією відбулось на прицерковній території. Отець Зеновій привітав парафіян з Святом Воскресіння Христового, побажав смачної паски і ковбаски, а також закликав відтворювати гаївки та інші великодні традиції, які були такими масовими в Надрічному на початку 90-тих років.
Фото Юлії САВЧУК |
|
| |
/26 квітня 2019 року о 22:15/ Наша паска не має біленьких боків. Вона не полита білосніжно-солодкою глазур'ю і не посипана кольоровими штучками. На ній немає макарунів, імбирних зайчиків чи писанок на паличках. Немає мигдалю, горіхів, кориці, засушених фруктів і ще тисячі різних інгредієнтів, які зараз у моді. Наша паска має рум'яні боки. Вона спечена на основі 40-ка яєць, там є ваніль і родзинки. Вона спечена у старечій печі, на дровах, що були складені на зиму. Вона спечена у старому поливаному банячку, який щедро змастили перш ніж наповнити його ароматним тістом. Нашу паску традиційно прикрашає бабця. Листочками і квітами, хрестами і літерами "ХВ". Щороку ці прикраси з'їдаю першими, бо вони хрусткі і не солодкі. Нашу паску до церкви завжди носили окремо. Бабця звечора прасувала спеціальну білу хустку, щоб вночі у ній понести свій шедевр. Паска мала бути велика і гарна, бо яка паска - така і господиня. Тепер нашу паску несемо у кошику, разом з усіма іншими атрибутами. Бабця досі не може звикнути. Ніхто не несе тепер паски в хустках...А в кошиках тепер вина, макаруни і ще всяке не традиційне… Та мені не соромно, що моя паска не модна, адже в ній набагато цінніше - душа трьох поколінь жінок нашої родини.
П.С. на фото - пасочка в процесі випікання.
*** /27 квітня 2019 року о 17:34/ У Тернополі вже святять, а в нас ще робота повним ходом.
- Юлююю, а будем малювати галунки? - Будемо баб, я вже фарбу роблю.
|
|
| |
Вище по схилу від нового мурованого храму, біля цвинтара, збереглася греко-католицька дерев'яна церква, якою тепер постійно не користуються. Є дві легенди про те, як церква опинилася в селі Надрічне: перша з них розповідає, що мешканці села в 1777 році купили церкву в орендарів-євреїв з містечка Рогатин і відразу перезли до Надрічного. Будівлю зібрали, очевидно, на місці попередньої деревяної церкви.
Друга легенда трохи містична. Церкву в розібраному вигляді везли в якесь село на території теперішньої Львівської області. В Надрічному, на схилі гори воли, які тягнули дерево, зупинилися і далі не рухалися. Люди сприйняли це як знак з неба і вирішили залишити церкву в селі і поставити на тому місці. Рік будівництва храму "1777" вирізьблений на одному з брусів зрубу.
|
|
| |
14 квітня 2019 року з 15 години вулицями Надрічного пройшла десята (ювілейна) щорічна загальносільська Хресна дорога. Втретє поспіль відправною точкою стала пам’ятка історії місцевого значення «Пам’ятний знак (хрест) на честь скасування панщини (1899 рік)» - хрест поблизу господарства Бай. На тринадцяти стаціях, вздовж ходи прочан, учні Надрічнянського навчально-виховного комплексу тримали ілюстрації з Хресної дороги та запалені лампадки. Священик Зеновій БІДУЛА проголошував назви стацій, промовляв: «† Слава страстям Твоїм, слава довготерпінню Твоєму, Господи!» та зачитував тексти з Святого Письма. Педагоги Галина Богданівна САВЧУК та Світлана Степанівна НЕДІЛЬСЬКА звертались до учасників ходи з моральними роздумами, які поєднували Христові страждання та проблеми і спокуси нашого сьогодення. Потім лунали спільні молитви "Отче наш..." та "Богородице Діво...". На першому відтинку ("Ісуса засуджують на смерть") дерев'яний хрест несло церковне братство. Далі їх змінювали когорти парафіян об'єднаними спільними професійними (медики, педагоги, влада), віковими (молодь), духовними (матері молитви, Маріїнська дружина, церковне сестринство) чи територіальними (жителі всіх частин села: Застав, Скрилів, Шпорта-вулиця, Горішня-вулиця) ознаками. На останню чотирнадцяту стацію ("Ісуса кладуть до гробу") - хрест в Храм святого мученика Йосафата - вніс церковний хор. Після завершення Хресної дороги отець Зеновій подякував катехиту (Галині Михайлівні МИКОЛИШИН), дітям, процесії, церковному хору, братерству й сестринству, а також всім парафіянам-учасникам ходи. Понад півтори сотні осіб спільно пройшли цю символічну Хресну дорогу в Надрічному. Статті про попередні Хресні дороги: |
|
| |
Хресна дорога розпочнеться о 15:00!!! |
|
| |
Надрі́чне — село в Бережанському районі, Тернопільської області. До 1946 року називалося Дрищів. Розташоване на берегах річки Золота Липа. Перша писемна згадка відноситься до 1420 року, село згадане як власність Я. Лабонти, та з приводу надання містечку магдебурзького права. В центрі села Надрічне, на узбіччі центральної дороги, над річковою долиною, стоїть невеликий за розмірами, але ще досі красивий готичний костел. Про костел відомо дуже мало, а якщо точніше, то майже нічого.
Можна лише висунути ряд припущень. За однією з версій костел збудовано в 1914 році, як громадську каплицю католицької громади. В 1881 році в описі села з польського словника про костел не згадується, а написано, що 101 католик села відвідують службу у сусідньому селі Біще.
|
|
| |
Church of St. Nicholas in Nadrichne Nadrichne is a village with a population of about 700 people located in the west of the Ternopil region, about 65 km from Ternopil. The main architectural sight of the village is the Greek Catholic Wooden Church of St. Nicholas (1777).
15 Jan 19 Posted by Sergei Rzhevsky in Architecture, Photos, Regions Photos by: Maxim Ritus.
|
|
| |
Користувач Andriy Senko в соціальній мережі facebook опублікував підбірку найстаріших та найкрасивіших дерев'яних церков, які йому вдалося зазнімкувати протягом 2018 року. Серед них й світлина з підписом "Надрічне, Бережанський р-н, Тернопільщина Церква Св. Миколая 1777". Серед храмів Тернопілля в авторську підбірку ввійшли також дерев'яні святині Урманя, Жукова та Кального. Підбірка фото доступна за адресою: |
|
|
