Вище по схилу від нового мурованого храму, біля цвинтара, збереглася греко-католицька дерев'яна церква, якою тепер постійно не користуються. Є дві легенди про те, як церква опинилася в селі Надрічне: перша з них розповідає, що мешканці села в 1777 році купили церкву в орендарів-євреїв з містечка Рогатин і відразу перезли до Надрічного. Будівлю зібрали, очевидно, на місці попередньої деревяної церкви.
Друга легенда трохи містична. Церкву в розібраному вигляді везли в якесь село на території теперішньої Львівської області. В Надрічному, на схилі гори воли, які тягнули дерево, зупинилися і далі не рухалися. Люди сприйняли це як знак з неба і вирішили залишити церкву в селі і поставити на тому місці. Рік будівництва храму "1777" вирізьблений на одному з брусів зрубу.
Кажуть, що одним з перших священників у церкві був о. І. Литвинович – батько митрополита Спиридона Литвиновича. Тризрубна одноверха церква була парафіяльною (до неї належала філіальна церква з Урмані). Вхідну частину будівлі змінили, коли розбудували і надбудували присінок. Радянська влада в липні 1964 року примусово закрила церкву. Святиню не використовували за прямим призначенням до початку 1989 року.
У 1989 році громаді УГКЦ віддали в користування церкву, в якій 30 квітня 1989 року, після ремонту, провели перше богослужіння. Стара будівля фізично не могла вмістити всіх парафіян, тому громада почала будівництво нової церкви Святого Йосафата, яку освятили в 2000 році. Деревяна церква і двоярусна дзвіниця в Надрічному сьогодні може цікавити тільки туристів, які їдуть з Поморян до Бережан (або навпаки). в середину попасти не довелось, тому будемо вдовольнятися кадром з сайту "Дерев'яні церкви західної України" фрагмент монастирського іконостаса з Рогатина, збереженого в Надрічном. Фото 2012 року. Фрагменти намісної ікон Богородиці-Одигітрії та Христа-Вчителя. Фото 2012 року. Ікони "Голова Іоанна-Хрестителя" та "Голова невідомого мученіка-діакона". Фото 2012 року.
| 
