Савчук Василь Дмитрович (15.04.1944, с. Дрищів (з березня 1946 р. – Надрічне) Бережанського району Тернопільської області) – журналіст, краєзнавець, поет, драматург, публіцист, редактор, член Національних спілок письменників, журналістів і краєзнавців України, член НТШ. Лауреат Всеукраїнської літературно-мистецької премії ім. Братів Богдана та Левка Лепких (2018).
Василь Дмитрович Савчук народився 15 квітня 1944 року в селі Дрищеві (з березня 1946 р. – Надрічне) Бережанського району Тернопільської області в селянській родині. 6 квітня 1946 року, коли від ракети облавника згоріло 28 обійсть у селі, малого Василька порятував із вогню старший на вісім літ брат Степан. Через півтора року батькам вдалося звести вальковану хатину за селом; тут і минуло дитинство Василька.У 1957 році закінчив Надрічнянську семирічку, в 1961-у – Біщецьку середню школу. Того ж року вступив на навчання у Львівське техучилище № 1 і через 10 місяців набув фах машиніста баштових кранів. Робота посприяла вступові в 1963 році у Львівський університет ім. І. Франка на вечірнє відділення філологічного факультету (українська мова і література).
У грудні 1963 року Василя призвали на військову службу – у військово-будівельний загін (ВСО-1056), що був залучений до спорудження об’єкта «великої хімії» поблизу селища Верхнє Дніпровське Сафоновського району Смоленської області (нині РФ).
Тут рядовий Савчук теж працював на баштових кранах – до кінця квітня 1966 року. Відтак будбатальйон «перекинули» на ліквідацію наслідків землетрусу в Ташкенті, де навчився асфальтувати дороги, вперше познайомився з татарами, насильно вирваними з Криму у 1944 році.
Після служби в армії В. Савчук поновився на навчання в університеті, який закінчив у 1973 році. З квітня 1972–го був прийнятий на посаду літпрацівника у бережанську районну газету "Нове життя» (з вересня 1990 р. – «Бережанське віче»).
Тут із деякими перервами (навчання у Києві, робота власкором обласної газети «Відродження») працював на всіх посадах – завідувачем відділу, відповідальним секретарем, редактором (1991 – 1994 рр.), заст. редактора до виходу на пенсію у 2005 році.
Попри основну роботу Василь Савчук пробував перо у публіцистиці, художній літературі. Ще до «приходу в редакцію» мав публікації віршів у газетах: «Сафоновская правда», «Молодь України», «Робітнича газета», в журналі «Перець», згодом – у журналі «Жовтень», колективному збірнику «Пісня і праця».
У 1981 році видавництво «Молодь» випустило його художньо-документальну повість "Вишивала дівчина долю” – про події в селі Куряни напередодні 2-ї світової війни.
Найсприятливішим для його творчої праці видався вже перший рік незалежності України. У 1991-у побачила світ поетична драма «Кривавий тан», у 1993-у – публіцистична брошура «Діалог небайдужих», історичний нарис «Надрічне – село над Золотою Липою», збірка віршів «Отча вишня».
Багато часу і праці зайняло збирання та оформлення матеріалів до другого тому збірника «Бережанська Земля», що побачив світ 1998 р. в Канаді заходами комітету «Бережанська земля» (голова – Левко Бабій, секретар – Ярослав Гунька).
Одночасно Василь Дмитрович працював над історико-документальною кіноповістю «В ім’я Твоє» (перша книжка побачила світ у 1998 р., друга – у 2000 р.).
Перед тим, у 1996 р. видав сатиричну поему «Триесірний Ґеньо з Трої» у чотирьох частинах. Повторно видання по-бачило світ у 1999 році, а доповнене п’ятою частиною – у 2006 році в збірці сатири й гумору «Трішки усмішки».
Обширні витяги з неї були надруковані у сатиричному журналі «Всесміх» (Канада), в альманасі гумору й сатири «Весела Січ» (Запоріжжя) та журналі «Літературний Тернопіль». Добрим внеском у набуток на ниві історичного краєзнавства в районі можна вважати такі книги В. Савчука як
«Від Королівки до Поляни» (2004),
«Митрополиче село Дрищів- Надрічне» (2007),
