Роман Михайлович ЯНКО
ЗАНЕСЛО В СЕЛО
Надзвичайно цікаве село…
(Куди мене занесло)
Як зоветься – не скажу,
Та про нього – розкажу.
Багате село!
(Куди мене занесло)
Люди тут заможні і трудящі,
Нема ніяких тут ледащо.
І не негри, а українці блідолиці
Звели «отакенні» кам’яниці!
Привітне село!
(Куди мене занесло)
І у кожній отут хаті,
Де живуть оті багаті
Будеш ти і гостем й другом
І захистять від наруги.
Коли зрідка завітаю
Упізнають, привітають…
І як буду жив-здоров,
То приїду сюди знову.
Веселе село!
(Куди мене занесло)
В клубі рок-метал лунає,
Молодь в танці зажигає,
На весіллях також танці
Завершають тільки вранці.
Ну а хори як лунають?
І веселої й сумної
І такої і сякої
Й колискові заспівають!
І на День Села з усюд
Поспішає всякий люд:
Діти, молодь, бабці й діди,
Спробуй вдома тут всиди!
Спортивне село!
(Куди мене занесло)
Тут і канати тягають,
І як біжиш – обганяють,
І голи забивають
І шашки над дошкою літають
І прижився тут давно,
Такий спорт – як доміно!
Красиве село!
(Куди мене занесло)
А у літку тут – розмай!
Попадаєм як у рай!
Пошуруєш за грибом.
А як вишні зацвітуть,
Так красиво – що аж жуть!
Величне село!
(Куди мене занесло)
Хто не знає, як зветься воно?
Буде жити воно – вічно!
Знаю й крикну – це Над-річ-не!
Отаке воно село
(Куди мене занесло)
Так запам’ятайте ви від нині:
Слава – Надрічному! Слава – Україні!
[Вперше публічно прочитано Автором 13 серпня 2017 року на Дні села Надрічне]
