Роман Михайлович ЯНКО ЗАНЕСЛО В СЕЛО Надзвичайно цікаве село… (Куди мене занесло) Як зоветься – не скажу, Та про нього – розкажу.
Багате село! (Куди мене занесло) Люди тут заможні і трудящі, Нема ніяких тут ледащо. І не негри, а українці блідолиці Звели «отакенні» кам’яниці!
Привітне село! (Куди мене занесло) І у кожній отут хаті, Де живуть оті багаті Будеш ти і гостем й другом І захистять від наруги. Коли зрідка завітаю Упізнають, привітають… І як буду жив-здоров, То приїду сюди знову.
Веселе село! (Куди мене занесло) В клубі рок-метал лунає, Молодь в танці зажигає, На весіллях також танці Завершають тільки вранці. Ну а хори як лунають? І веселої й сумної І такої і сякої Й колискові заспівають! І на День Села з усюд Поспішає всякий люд: Діти, молодь, бабці й діди, Спробуй вдома тут всиди!
Спортивне село! (Куди мене занесло) Тут і канати тягають, І як біжиш – обганяють, І голи забивають І шашки над дошкою літають І прижився тут давно, Такий спорт – як доміно!
Красиве село! (Куди мене занесло) А у літку тут – розмай! Попадаєм як у рай! Пошуруєш за грибом. А як вишні зацвітуть, Так красиво – що аж жуть!
Величне село! (Куди мене занесло) Хто не знає, як зветься воно? Буде жити воно – вічно! Знаю й крикну – це Над-річ-не!
Отаке воно село (Куди мене занесло) Так запам’ятайте ви від нині: Слава – Надрічному! Слава – Україні!
[Вперше публічно прочитано Автором 13 серпня 2017 року на Дні села Надрічне]
| 
