Моє село, мій край,
моя колиска.
В яких світах, і де
б я не бував,
Вернусь до тебе я
здалека й зблизька,
Бо тут я світ уперше
пізнавав.
Моє село куди б моя
стежина
Мене би вдаль від
тебе не вела,
Та ти для мене рідне
і єдине
Я сил черпаю з твого
джерела.
Хай дні летять як
бистрокрилі птиці,
Та задивившись в
голубінь ріки,
Ростеш, цвітеш і
бідам не скорившись,
Я вірю, що стоятимеш
віки.
В неділю, 30 серпня 2015 року, після ранкової літургії в Храмі священномученика Йосафата процесія та
потік людей вирушила до фігури Матері Божої в центрі села, де отець Зеновій
Бідула відслужив подячний молебень.
Місцева активістка Оксана Петрівна Лещук сильним витонченим голосом щиро
промовляла як пишається своїм селом, своїм Надрічним, душевно розповідала про
особливості його неповторне життя та проникливо продекламувала вже легендарний
вірш Василя Савчука "Як ся маєш, Дрищеве? Доброго дня, Надрічне!" та спеціально
написану до цього свята поезію Галини Драган "Моє село".
Молитвою вшанували жителів села, що багато зробили для його розвитку,
але яких, на жаль, вже з нами немає.
Виконувач обов'язків Надрічняського сільського голови Володимир
Васильович Баран оголосив свято відкритим. У своїй сповненій радісним хвилюванням
промові він наголосив, що 08 листопада 1420 року - це не просто дата першої
писемної згадки про Дрищів, а, насамперед, день надання королем Речі Посполитої
Владиславом Ягайлом магдебурзького права населеному пункту міського типу та
побажав в недалекому майбутньому Надрічному стати центром об'єднаної громади.
Звичайно, потрібно виправляти помилки
...
Читати далі »