Моє село, мій край,
моя колиска.
В яких світах, і де
б я не бував,
Вернусь до тебе я
здалека й зблизька,
Бо тут я світ уперше
пізнавав.
Моє село куди б моя
стежина
Мене би вдаль від
тебе не вела,
Та ти для мене рідне
і єдине
Я сил черпаю з твого
джерела.
Хай дні летять як
бистрокрилі птиці,
Та задивившись в
голубінь ріки,
Ростеш, цвітеш і
бідам не скорившись,
Я вірю, що стоятимеш
віки.
В неділю, 30 серпня 2015 року, після ранкової літургії в Храмі священномученика Йосафата процесія та
потік людей вирушила до фігури Матері Божої в центрі села, де отець Зеновій
Бідула відслужив подячний молебень.
Місцева активістка Оксана Петрівна Лещук сильним витонченим голосом щиро
промовляла як пишається своїм селом, своїм Надрічним, душевно розповідала про
особливості його неповторне життя та проникливо продекламувала вже легендарний
вірш Василя Савчука "Як ся маєш, Дрищеве? Доброго дня, Надрічне!" та спеціально
написану до цього свята поезію Галини Драган "Моє село".
Молитвою вшанували жителів села, що багато зробили для його розвитку,
але яких, на жаль, вже з нами немає.
Виконувач обов'язків Надрічняського сільського голови Володимир
Васильович Баран оголосив свято відкритим. У своїй сповненій радісним хвилюванням
промові він наголосив, що 08 листопада 1420 року - це не просто дата першої
писемної згадки про Дрищів, а, насамперед, день надання королем Речі Посполитої
Владиславом Ягайлом магдебурзького права населеному пункту міського типу та
побажав в недалекому майбутньому Надрічному стати центром об'єднаної громади.
Звичайно, потрібно виправляти помилки та огріхи минулого та з вірою рухатись до
успішного та щасливого майбутнього, але все це можливо лише при важкій та
наполегливій спільній праці сьогодні. Сила громади в єдності та взаємодопомозі
кожного із жителів, що невпинно вносять свою лепту в сучасну історію
Надрічного.
Директор Надрічянської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів Василь
Васильович Баран коротко змалював той непростий шлях, який пройшло наше село
Дрищів - Надрічне. Магдебурзьке право, спустошливі набіги татар, лихоліття
світових воєн, боротьба за волю - все це сплело неповторний історичний
візерунок минулих часів.
Після оголошення в.о. сільського голови насиченої програми свята,
людський потік повільно линув на території біля адмінбудинку.
Виникла невеличка організаційна пауза, яку швидко заповнив своїм
неповторним співом церковний хор.
Діти отримали свою велику порцію щастя першими, адже за ініціативи
місцевої влади з 13 до 18 години могли безкоштовно досхочу повеселитись на двох
атракціонах: надувній гірці та батуті.
Люди після коротких візитів додому вже в зручному одязі повертались на
свято.
І розпочались спортивні забави, які були організовані за підтримки
Бережанського районного центру фізичного здоров'я населення "Спорт для
всіх".
Вісім молодих людей (семеро хлопців та дівчина) взяли участь в
змаганнях з шашок, що проходили під пильним оком визнаного поціновувача цієї давньої
гри Романа Янка. Кругова система турніру забезпечила весь спектр емоцій за
столами: вишукані ходи, хитрі комбінації, радісні перемог, сумні помилки, несподівані
результати. Після семи турів захоплюючої боротьби першим став Борсук Павло,
Сергій Дубінчак виявився другий, а Андрій Дубно замкнув трійку призерів.
Від волейболу чоловічу стать було просто неможливо відірвати. Ледь не
до десятої вечора, коли м'яч, сітку та простір ігрового поля, вже просто не
було видно, юнаки та молоді тілом і душею дорослі невпинно та завзято змагались
між собою. Від пристрасної атмосфери боротьби, що панувала на майданчику та
поблизу нього, кожен глядач отримав потужний заряд щасливого позитиву.
З динаміків голосно залунала українська музика і, напевне, кожен житель
села, де б він не перебував, відчув мелодику свята.
Вже більше чверті століття в Надрічному кожної неділі та свята чоловіки
збираються в клубі та визначають кращого у народній місцевій забаві - доміно. І
організаторам свята не включити цю гру в програму Дня села було б просто
злочинно. Тому, як завжди, на столі досвідчені гравці по черзі викладали ігрові
кості та немов дітлахи раділи звитягам над друзями-опонентами. Серед дружнього
колективу традиційно була й без сумніву найазартніша людина села Бич Степан
Дмитрович, який і у свої вісімдесят вісім дає фору значно молодшим партнерам.
Директор БЦФЗН "Спорт для всіх" Володимир Савочка та колишній
вчитель фізичної культури в місцевій школі Іван Небесний провели змагання з
метання гирі на дальність та перетягування линви.
Безумовно хлопці одразу захотіли визначити хто з них має найбільшу силу
в руках для того, щоб шпурнути якомога далі шістнадцятикілограмовий залізний
спортивний снаряд в довжину. Приємно, що трійку переможних відміток на траві
слід було посувати вперед. У підсумку в цьому конкурсі не було рівних Андрію
Стефанишиму, другі та треті результати продемонстрували гості свята відповідно
Мазіковський Іван та Баран Іван.
Перетягування линви проходило дуже весело. Адже глядачам, насамперед
чарівним жіночкам, що зручно сиділи на лавках, було вкрай кумедно бачити, як
четвірка хлопців важко намагається схилити в свій бік вісімку дівчат, або коли дружня
малеча шкільного віку легко перемагає всіх без винятку. «Діти», «Ура,
Надрічне», «Дівчата» - такою вийшла трійка найкращих команд у цій дисципліні.
Дуелі з тенісу та армреслінгу тривали весь день, але особливо завзятими
вони стали вже до і після опівночі. Неодноразово на змагальних столах мали
місце справжні спортивні сенсації, а вправність та сила рук окремих учасників
просто викликала справжнє захоплення у перманентних вболівальників.
Але яке ж свято без наїдків та напоїв. Впродовж дня кожен охочий мав
можливість придбати солодку вату, морозиво, шашлик, квас та ще дуже багато
різноманітних ласощів. Проте приготовлені кухарочкою Галиною Василівною Лещишин
рибна юшка, плов з м'ясом, сало на скибці чорного хліба та ароматний узвар, які
перед концертом організатори свята радо пропонували задарма всім присутнім теж
припали до смаку кожному.
Культурна частина Дня села розпочалась дещо пізніше, ніж заздалегідь
було передбачено програмою дійства. Справа в тім, що народний театр пісні "Золота липа", очолюваний завідувачем Надрічнянським сільським клубом Богданом
Васильовичем Бараном, із невеличкою затримкою повернувся із фестивалю повстанської
та стрілецької пісні "Дзвони Лисоні", що відбувався цього ж дня.
Але коли пролунали перші слова з уст ведучих концерту Андрія Маланчука
та Марії Клиш весь гул глядацького загалу, що півколом сидів та стояв під
відкритим небом, одразу принишк та затамувавши подих отримував насолоду від
виступів.
Під час короткого виступу керівник сільської ради Володимир Баран,
наголосив, що подібне свято в Надрічному відбувається вперше, попросив
пробачення за навіть непомітні огріхи та крихітні недопрацювання та запевнив,
що з Божою допомогою День села стане традиційнім.
З далекої діаспори на свято завітала й Надія Євгенівна Сутар, яка в
далекій чужині плекає українську мову, українську пісню, українську духовну
культуру і серцем та душею вона завжди з рідною Україною та своїми земляками. В
її виступі дивовижно й гармонійно поєдналися ностальгія, тривога та віра.
Для шанованої гості з Сполучених
Штатів, а також для Василя Дмитровича Савчука, Степанії Григорівни Білик, Ольги
Романівни Громнюк, що оспівують в своїх поетичних рядках наш рідний край у
виконанні вокального жіночого ансамблю сільського
клубу пролунала пісня «Мамині яблука»
Звичайно, ведучі вечора не забули окреслити й основні віхи славного минулого
Дрищева-Надрічного. Адже наше село – земля особливої долі, особливих людей,
особливої історії. Історії давньої, героїчної…Тому в кожному маленькому
історичному повідомленні був великий згусток пам’яті про великих людей, що
внесли свою лепту в плин героїчних подій. Імена Митрополита
Галицького Спиридона Литвиновича, доблесних воїнів з Легіону Січових стрільців
та Української Галицької Армії, відважних солдатів Радянської Червоної Армії,
вірних бійців Організації Українських Націоналістів та Української Повстанської
Армії, активістів переслідуваних та репресовані тоталітарними режимами ніколи
не зникнуть з символічної скрижалі нашого минулого.
Сьогодні живими символами цих героїчних часів є ветерани
ОУН-УПА Дупай Іван Дмитрович та Цембалістий Роман Васильович.
Непростий
теперішній період новітньої боротьби за українську державність, територію та
демократію сформував когорту новітніх героїв-воїнів. Учасниками АТО є наші
земляки: Сорока Андрій Іванович, Сорока Дмитро Федорович, Бич Микола Дмитрович,
Білик Роман Васильович, Дидик Степан Іванович.
Всіх борців
за волю України в.о. Надрічнянського сільського голови відзначив почесними
грамотами та солодкими дарунками. Також для них у виконанні Лесі Баран
пролунала сповнена великого символізму пісня «Полинова доля».
Далі ведучі свята з радістю розповіли про поповнення у нашій дружній сільській
родині. У цьому році на небосхилі Надрічного з'явилися нові зірочки: Ніколь
Федчишин, Матвій Безверхий, Максим Ковальчук, Арсен Дзінора, Олег Потіцкий,
Станіслав Телюк, Ангеліна Пампух, Андрій Болюх. Усі малюки з нагоди Дня села
отримали на згадку іграшки та грамоти.
Ніжний спів талантів села просто не міг не причарувати глядачів.
Композиції «Усього потроху», «Я малюю», «Синьоокий край», «Карпати», «Дивіться
частіше у небо», «Колиска майбуття», «Острівець любові», «Сонечко», «Діти
України» «Пісня на добро», «Боже дякую Тобі» дзвінкоголосо лунали з уст Ірини
Савчук, Ірини Підлужної, Роксолани Недільської, Людмили та Наталії Болюх,
Мар’яни Кирпенко, а також дитячого вокального ансамблю сільського клубу. Окрім
того, дуже запальним був й танцювальний виступ наших дівчаток, які в
кульмінаційний момент номера несподівано, але гордо продемонстрували всім наш
вкраїнський жовто-блакитний стяг.
Солодощами й грамотами з рук керівника місцевої ради відзначили й інших
особливих людей Надрічного: найстарших жителів села Білана Павла Миколайовича
та Горін Катерину Миколаївну, наймолодшу прабабусю Маланчук Гелину Василівну, а
також найстаршу та наймолодші подружні пари відповідно Василя Григоровича та
Ганну Дмитрівну Наконечних й Тараса та Василину Павлів…
Прекрасно звучали на концерті й молоді дівочі голоси Ольга Вітковської,
Марії Оберської та жіночого вокального ансамблю сільського клубу, які радо
дарували глядачів пісні «Родина», «Моя Україна», «Чому бджоли не йдуть в поле»,
«З’єднаймося у вірі українці».
Ось імена всіх надрічнянських талантів, що поділились своєю
багатогранною творчістю з глядачами: Савчук Ірина Петрівна, Болюх Наталія
Іванівна, Болюх Людмила Іванівна, Ференц Надія Тарасівна, Кирпенко Мар’яна
Василівна, Сорока Любов Іванівна, Лещук Христина Андріївна, Дидик Ірина
Зеновіївна, Маланчук Віта Ігорівна, Клиш Марія Степанівна, Недільська Роксолана
Миколаївна, Підлужна Ірина Дмитрівна, Вдовин Христина Василівна, Маланчук
Андрій Ігорович, Вітковська Ольга Ярославівна, Оберська Марія Іванівна, Баран Леся
Петрівна, Кулина Зоряна Ігорівна.
Очевидно присутніх на святі приємно вразили й виступи наших гостей.
Народний аматорський самодіяльний колектив української пісні «Золота липа»
поділився частинкою свого багатогранного репертуару. А неповторний гумористичний
номер завідувачок сільських клубів Лапшина та Вербова просто змусив довго та
щиро реготати всіх глядачів концертного дійства під відкритим небом. А ансамбль
народних інструментів Жуківської музичної школи під керівництвом невгамовного
Дмитра Леонідовича Загороднього своїм витонченим душевним виконанням запальних
пісень та інструментальних попурі просто зачарував усіх.
Насамкінець виконувач обов'язків Надрічнянського сільського голови
довго дякував усім, хто долучився до цієї воістину знакової події та
нагороджував учасників концерту почесними грамотами, а переможців та призерів спортивних
баталій ще й солодощами. Не залишились поза увагою й спонсори свята: ТОВ
«Крона», сім'ї місцевих підприємців Лацковських, Кадубець та Бай. Окрема подяка
й організаторам концертного дійства Галині Миронівні та Богдану Васильовичу
Баранам.
Після концерту були танці під живу музику просто неба. І запальні
українські мелодії кликали до танку на асфальті водночас як діток, так їхніх
батьків, матерів, дідусів та бабусь. Це було справжнє єднання поколінь.
Свято вдалося!
| 
