Місто - айсберг... Коли більша частина міста захована під землею.
Підземні переходи, вартові башти, сховища і навіть склепи. Багато міст України мають підземну частину. Навіть Бережани. Маленьке провінційне мітечко, яке поступово перетворюється на велике село, і тим не менше місто - айсберг.
Кажуть, від Бережанської фортеці (Замку панів Синявських) підземні переходи ведуть до віх навколишніх сіл, де є польські костели.
А ще, недавно одна із тернопільських вулиць пішла під землю і світ побачили таємні, невідомі нікому підземні переходи. Невідомо, де вони починаються і де закінчуються...
Для українських націоналістів пріоритетом був свій народ, а вже потім церква. Однак саме такі переконання і методи боротьби суперечили християнським принципам і стояли на заваді підтримки ОУН з боку УГКЦ.
В українському суспільстві Галичини у міжвоєнний період було дві сили, які найбільше впливали на суспільно-політичні погляди населення. Традиційно першість у цьому питанні тримала Українська Греко-Католицька Церква (УГКЦ), яка за відсутності державності була найбільшим моральним авторитетом і виразником як релігійних, так і політичних почуттів українців.
В умовах польської окупації, яка розпочалась з 1918 року, відбулась радикалізація суспільства, і другою впливовою силою став виступати український націоналістичний рух, об'єднаний в 1929 році в Організацію Українських Націоналістів (ОУН).
Прихильники митрополита Андрея Шептицького - переважно консерватори за світоглядом - вважали, що лише демократичним шляхом та власною працею з молоддю вдасться в перспективі реалізувати українську національну ідею, здобувши державність.
В свою чергу, відчуваючи наростання радикальних настроїв у суспільстві, ОУН залучала молодь до підпілля, пропонуючи концепцію перманентної революції - постійного тиску на владу. В своїй роботі ОУН заради цієї мети вважала за потрібне використовувати як збройні, так і пропагандивні методи.
Боротьба за прихильність населення - так би мовити сучасними категоріями, за електорат - призводила до протиставлення націоналістів позиції Церкви та тих політичних сил, які спирались на її авторитет та підтримку.
Пропонуючи два шляхи боротьби, але ставлячи ту ж мету, ці гравці гостро конкурували за активістів, особливо за молодь.
Найбільшою подією 1930-х років для українських католиків стала консолідуюча акція - з'їзд організації "Українська Молодь Христові" у Львові. Ініціатором проведення були Українська Греко-Католицька Церква, католицькі партії і мирянські організації.
Реакція радикальної націоналістичної молоді була негативною: дії католиків та свою роль під час з'їзду націоналісти розцінили як битву за "душі молодих людей". У націоналістичній газеті "Наш Клич" опубліковано "Резолюцію студентів проти з'їзду української католицької молоді".
У статтях оунівці заявляли, що панування над душами молоді нікому не віддадуть. Вони вважали, що виховання молоді - це завдання націоналістичних організацій.
Виступаючи проти свята УМХ, оунівці намагалися взяти першість у залученні молоді: стверджували, що потрібно провадити енергійну боротьбу з католицько-консервативним табором за вплив на нове покоління.
24 травня 1933 року в Стрию Олекса Гасин, який був членом ОУН, виголосив реферат "Націоналізм та релігія". Він підкреслив, що для українських націоналістів пріоритетом є свій народ, а вже потім церква. На його думку, церква мала б підтримати ОУН. Однак саме такі переконання і методи боротьби націоналістів суперечили християнським морально-етичним принципам і стояли на заваді їх підтримки з боку Церкви.
Ще більше посприяв протистоянню атентат [терористичний замах на життя] наступного року.
На початку серпня 1934 року в Галичині розгорівся один із найбільших скандалів, який тільки могло собі уявити тогочасне українське суспільство. Два стрижні української національної ідентичності різко і надовго протиставились один одному.
Все розпочалось із вбивства бойовиком ОУН директора Львівської академічної гімназії у Львові, колишнього старшини Січових Стрільців, товариша митрополита Андрея Шептицького Івана Бабія - буцімто за "угодовську" позицію останнього.
Митрополит Шептицький не забарився із відповіддю і у пастирському листі різко засудив діяльність "українських терористів" з ОУН. Заява митрополита була опублікована в популярних галицьких часописах - зокрема, в "Ділі", "Новій Зорі", "Меті".
"Якщо хочете зрадливо вбивати тих, що противляться вашій роботі, прийдеться вам убивати всіх учителів і професорів, що працюють для української молоді, всіх батьків і матерів українських дітей, усіх настоятелів і провідників виховних українських інституцій, усіх політиків і громадянських діячів.
А передовсім прийдеться вам скритовбивствами усунути перешкоди, які у вашій злочинній і глупій роботі ставляє духовенство разом із єпископами.
Бо ми від літ стверджували, і стверджуємо, й не перестанемо повторяти, що злочин є завсіди злочином, що святій справі не можна служити закривавленими руками. Не перестанемо твердити, що хто деморалізує молодь, той злочинець і ворог народу".
20 квітня 2016 року на відеоресурсі YouTube опубліковано відеозапис виконання кавер-версії пісні Скрябіна та Ірини Білик "Мовчати" юнаком з Надрічного Михайлом БАРАНОМ (творчий псевдонім - SANIN).
Короткий запис під розміщеним відео: "Ми пам’ятаємо про тебе...".
Це вже третій відеозапис юного таланта опублікований в 2016 році. Раніше в мережу потрапили авторське виконання поезії "Мій вічний образ" та пісні "Без тебе".
***
Кавер-версія (англ. Cover version) — авторська музична композиція (часто відома) у виконанні іншого музиканта чи колективу. Виконання кавер-версії може повністю імітувати оригінал або радикально відрізнятися від нього. Збірник кавер-версій пісень одного автора або групи називається триб'ют.
УКРАЇНСЬКО-ПОЛЬСЬКІ ВІДНОСИНИ У
МІЖВОЄННИЙ ПЕРІОД: ІНТЕГРАЛЬНИЙ
УКРАЇНСЬКИЙ ТА ПОЛЬСЬКИЙ НАЦІОНАЛІЗМ,
МІЖКОНФЕСІЙНА СИТУАЦІЯ У ВИСВІТЛЕННІ
ПОЛЬСЬКОЇ ТА УКРАЇНСЬКОЇ ІСТОРІОГРАФІЇ
1. Польська історіографія
За останні два десятиліття польська історіографія зробила
значний поступ у дослідженні українськопольських відносин і
ролі релігійного фактора в них. Тут ми розглянемо основні
напрацювання польських істориків, які досліджують польсько
українські відносини міжвоєнного періоду. Нас найбільше
цікавитимуть монографії, що стосуються міжнаціональних взаємин
у Галичині та на Волині в контексті дослідження українського та
польського інтегрального націоналізму, а також релігійної ситуації,
оскільки УГКЦ та РимоКатолицька (польська) Церква в цей
період відігравали роль національного ідентифікатора населення
як на Волині, так і в Галичині.
До найпомітніших праць, що досліджують українськопольські
відносини та роль УГКЦ у них, належать монографії Флорентини
Жеменюк "Політична боротьба грекокатолицького духовенства за
незалежність України в період II Речі Посполитої (1918–1939)” та "Ставлення грекокатолицького духовенства до постанов
Конкордату в період II Речі Посполитої (1918–1939)”. Проте ці
два твори дослідниці є прикладом саме однобічного висвітлення
історичної проблеми українськопольських стосунків. У зазначених
працях авторка твердить, що її дослідження має на меті закрити
"білі плями” в польській історіографії щодо вивчення українсько
польських відносин. [...]
2. Сучасна українська історіографія
Українська історіографія, яка досліджує питання співпраці та
протистояння українського націоналізму та УГКЦ в контексті
боротьби з польською державою, налічує досить мало позицій. Така
ситуація склалася під впливом кількох причин. Найголовніша,
безперечно, та, на якій наголошують усі науковці, котрі опрацьо
вують історію ОУН та УГКЦ, а саме неможливість об’єктивно
досліджувати цю тему в радянський період.
Іншим, на нашу думку, слушним поясненням є те, що історики
після розвалу СРСР намагаються спішно «залатати» білі плями в
історії України, передусім найбільші або очевидні, які добре
надаються для швидкого опрацювання. Тема ж стосунків Церкви
та українського інтегрального націоналізму складна, оскільки
історикам потрібно працювати одразу на кількох полях і шукати
межу перетину цих, на перший погляд, кардинально різних площин.
У ділянці історії творення ОУН та її ідеології серед надбань
української історіографії найвідомішими є праці А. Кентія з історії
УВО та історії ОУН. Зокрема, у своїй другій праці автор згадує
про конфлікт ОУН та УНДО, про що мова йтиме далі. Тут лише
коротко зазначимо, що прихильником діяльности УНДО був
митрополит А. Шептицький. [...]
Висновки
У польській історіографії наявні різні погляди щодо того, як
вплинула політика Другої Речі Посполитої на формування
радикальних ідей українського інтегрального націоналізму.
Передусім польська історіографія підкреслює значну політизацію
українського грекокатолицького духовенства у міжвоєнний період
і той факт, що воно відіграло важливу роль під час значущих подій
для населення Галичини. Особливо польська історіографія
відзначає роль українського духовенства під час двох переписів
населення у міжвоєнний період, а також під час пацифікації.
В українській історіографії існує кілька точок зору щодо
формування ідеології ОУН у міжвоєнний період та щодо ролі релігії
в цій ідеології. Проте ні в кого з українських істориків не викликає
сумніву той факт, що у міжвоєнний період в українському
галицькому суспільстві були дві соціальнополітичні сили, які
формували світогляд людей та мали значний вплив на широкі маси
суспільства. Цими силами були ОУН, котра в основі мала модерну
націоналістичну ідеологію, та УГКЦ, яку підтримували клерикальні
партії та організації, що в основі своєї ідеології мали християнське
вчення та консервативну політичну позицію.
Я боровся за себе, за вас, хотів жити, а не умирати, В дев’ятнадцять — це просто якось не по-людськи звучить. Кулі дикої свист — і здригається в розпачі мати, Та пекуча сльоза на батьківській щоці заблистить.
Ще палає Майдан гнівом, болем, синівською кров’ю, Двадцять перше століття — а брязкають знову щити. Топчуть віру і честь ті, що йшли із дарами й любов’ю, Українська земля розпинає свій цвіт на хрести.
Я прожив, як умів, і сумління залишиться чистим, Лиш безмежна провина за мамину вічну журбу. Ми достойні сини — не бандити і не терористи, Наша Сотня Небесна продовжить свою боротьбу.
Не зустріну весну, ще на площах і в душах руїни, Та жевріє надія нащадкам принести добро. … В безкінечній вині перед Богом стоїть Україна, Молоді бунтарі, змити рабське клянемось тавро.
Нагородження нашої землячки Степанії БІЛИК спеціальною відзнакою конкурсу "Коронація слова" за твір "Пам’яті Устима Голоднюка, героя Небесної Сотні" у номінації "Пісенна лірика"дивитись починаючи з 01:39:04.
Наш земляк, викладач Українського Католицького Університету Василь СТЕФАНІВ у програмі міської студії радіомовлення "Голос Стрия" "Зустрічі у літературній вітальні". Ефір 2013 року.
Леся БАРАН
