Першими греко-католицькими священиками-місіонерами, які прибули до Канади були Платонід Філяс, Созонт Дитик, Антін Строцький та бр.Єремія Янішевський (1 листопада 1902 р). В наступні роки на допомогу місіонерам приїхали ще чотири священики – Матей Гура та Навкратій Крижановський (15 листопад 1903 р.), Атанасій Филипів, Іван Тимочко (протягом 1904 р.) і Роман Волинець (13 січня 1905 р.). У своїх записах єпископ Аделяр Лянжевін писав, що «…В той час у Канаді було вже близько 70 тис. галичан-католиків, з них 45 тис. у єпархії Сант Боніфас, 10 тис. у єпархії Ст. Альберт і 14 тис. в Апостольському Вікаріаті Саскачевану. Число галичан зростає кожного дня…». Свою діяльність священики розпочали із найбільш заселених територій Канади. Так, парафію у м. Бівер Лейк (сьогодні Мондер) в Альберті очолив о. Платонід Філяс (до 1905 р.), Ростерн в Саскачевані – о. Созонт Дидик, а Вінніпег у Манітобі – о. Антін Строцький (до 1905 р.). Звідси василіани вирушали до поселень українських іммігрантів, які знаходилися за декілька десятків і сотень кілометрів одна від одної. Там вони проводили богослужіння, реколекції, уділяли своїм вірним Святі Тайни Хрещення, Миропомазання, Покаяння, Євхаристії і Подружжя. Здебільшого, це все відбувалося у помешканнях вірних, оскільки коштів на побудову церкви не було. Свої перші духовні місії оо. Василіани провели протягом 1903 р. Цього ж року практично в кожній громаді, яку відвідували отці було закладено наріжний камінь для будівництва церкви. Так, були засновані парафії св. Йосафата в Едмонтоні, Святих верховних апостолів Петра і Павла в Мондері, св. Миколая у Вінніпезі та ін. Варто зазначити, що духовна місія оо. Василіан сприяла повернення греко-католиків з інших церков. Наприклад, в м. Бівер Лейк, де була створена греко-католицька парафія, якою опікувався о. Платонід Філяс (з 1904 р. його замінив о. Атанасій Филипів) активно діяла «Серафимова церква». Кілька десятків сімей, які стали сповідували православ’я, о. Платоніду вдалося повернути до греко-католицької громади. Окрім духовної опіки, оо. Василіани разом із Сестрами Служебницями Непорочної Діви Марії, організовували парафіяльні школи. Опіку над ними здійснювали сестри Служебниці – катехизували дітей, навчали їх читати, писати, співати пісень, вишивати тощо. Також при парафіях діяли Народні Доми, в яких відбувалися концерти, конференції, з’їзди тощо. Метою їх заснування було також виховання молоді і дітей у національному й релігійному дусі.
З наукової статті аспіранта ВОЛІК Н.В. "Діяльність перших греко-католицьких священиків-місіонерів у Канаді (1902–1906 рр.)" Повний текст статті доступний за адресою:
|
