Василь СТЕФАНІВ
УКРАЇНСЬКО-ПОЛЬСЬКІ ВІДНОСИНИ У
МІЖВОЄННИЙ ПЕРІОД: ІНТЕГРАЛЬНИЙ
УКРАЇНСЬКИЙ ТА ПОЛЬСЬКИЙ НАЦІОНАЛІЗМ,
МІЖКОНФЕСІЙНА СИТУАЦІЯ У ВИСВІТЛЕННІ
ПОЛЬСЬКОЇ ТА УКРАЇНСЬКОЇ ІСТОРІОГРАФІЇ
1. Польська історіографія
За останні два десятиліття польська історіографія зробила
значний поступ у дослідженні українськопольських відносин і
ролі релігійного фактора в них. Тут ми розглянемо основні
напрацювання польських істориків, які досліджують польсько
українські відносини міжвоєнного періоду. Нас найбільше
цікавитимуть монографії, що стосуються міжнаціональних взаємин
у Галичині та на Волині в контексті дослідження українського та
польського інтегрального націоналізму, а також релігійної ситуації,
оскільки УГКЦ та РимоКатолицька (польська) Церква в цей
період відігравали роль національного ідентифікатора населення
як на Волині, так і в Галичині.
До найпомітніших праць, що досліджують українськопольські
відносини та роль УГКЦ у них, належать монографії Флорентини
Жеменюк "Політична боротьба грекокатолицького духовенства за
незалежність України в період II Речі Посполитої (1918–1939)” та "Ставлення грекокатолицького духовенства до постанов
Конкордату в період II Речі Посполитої (1918–1939)”. Проте ці
два твори дослідниці є прикладом саме однобічного висвітлення
історичної проблеми українськопольських стосунків. У зазначених
працях авторка твердить, що її дослідження має на меті закрити
"білі плями” в польській історіографії щодо вивчення українсько
польських відносин. [...]
2. Сучасна українська історіографія
Українська історіографія, яка досліджує питання співпраці та
протистояння українського націоналізму та УГКЦ в контексті
боротьби з польською державою, налічує досить мало позицій. Така
ситуація склалася під впливом кількох причин. Найголовніша,
безперечно, та, на якій наголошують усі науковці, котрі опрацьо
вують історію ОУН та УГКЦ, а саме неможливість об’єктивно
досліджувати цю тему в радянський період.
Іншим, на нашу думку, слушним поясненням є те, що історики
після розвалу СРСР намагаються спішно «залатати» білі плями в
історії України, передусім найбільші або очевидні, які добре
надаються для швидкого опрацювання. Тема ж стосунків Церкви
та українського інтегрального націоналізму складна, оскільки
історикам потрібно працювати одразу на кількох полях і шукати
межу перетину цих, на перший погляд, кардинально різних площин.
У ділянці історії творення ОУН та її ідеології серед надбань
української історіографії найвідомішими є праці А. Кентія з історії
УВО та історії ОУН. Зокрема, у своїй другій праці автор згадує
про конфлікт ОУН та УНДО, про що мова йтиме далі. Тут лише
коротко зазначимо, що прихильником діяльности УНДО був
митрополит А. Шептицький. [...]
Висновки
У польській історіографії наявні різні погляди щодо того, як
вплинула політика Другої Речі Посполитої на формування
радикальних ідей українського інтегрального націоналізму.
Передусім польська історіографія підкреслює значну політизацію
українського грекокатолицького духовенства у міжвоєнний період
і той факт, що воно відіграло важливу роль під час значущих подій
для населення Галичини. Особливо польська історіографія
відзначає роль українського духовенства під час двох переписів
населення у міжвоєнний період, а також під час пацифікації.
В українській історіографії існує кілька точок зору щодо
формування ідеології ОУН у міжвоєнний період та щодо ролі релігії
в цій ідеології. Проте ні в кого з українських істориків не викликає
сумніву той факт, що у міжвоєнний період в українському
галицькому суспільстві були дві соціальнополітичні сили, які
формували світогляд людей та мали значний вплив на широкі маси
суспільства. Цими силами були ОУН, котра в основі мала модерну
націоналістичну ідеологію, та УГКЦ, яку підтримували клерикальні
партії та організації, що в основі своєї ідеології мали християнське
вчення та консервативну політичну позицію.
