Авторизація |
 |
|
|
 |
Сьогодення села |
|
|
|
Установи села |
|
|
|
Історія села |
|
|
|
Спиридон Литвинович |
|
|
|
Карти села |
|
|
|
Інтернет-описи села |
|
|
|
Хмарка тегів |
|
|
|
Календар |
|
| « Липень 2024 » | | Нд | Пн | Вт | Ср | Чт | Пт | Сб | | | 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | | 28 | 29 | 30 | 31 |
|
|
Архів записів |
|
|
|
Пошук на сайті |
|
|
|
Пошук (google) |
|
|
|
Наша кнопка |
|
|
|
Статистика |
|
Онлайн всього: 1 Гостей: 1 Користувачів: 0
|
|
Швидке спілкування |
|
|
|
|
| Вітаю Вас, Гість · RSS |
01 July 2024, 01:24 |
Головна » Василь Савчук
|
| |
Зіна ТОКАРСЬКА: "Василь Савчук - журналіст, поет, письменник, літературознавець, шевченкознавець, краєзнавець, гуморист і великий патріот Бережанщини.. Сьогодні, 11 червня 2019 року, в колі друзів, творчих митців, поетів, художників, колег "по перу", вокалістів, музейників, громадських активістів, рідних і близьких ... Музей Б.Лепкого - директор музею та ведуча творчої зустрічі Ірина Ухман. Організатори мистецької ювілейної зустрічі: Н.Волинець, Н.Марценюк, І.Бездільна......"
*** Творча ювілейна мистецька зустріч з Василем Савчуком "Ясні очі криниць" в музеї Богдана Лепкого 11 червня 2019 року. Бережани. |
|
| |
У пошанівок 75-ліття Василя Савчука – знаного журналіста, краєзнавця, поета, драматурга, публіциста, редактора, члена Національних спілок письменників, журналістів і краєзнавців України, члена Наукового товариства імені Шевченка, лауреата Всеукраїнської літературно-мистецької премії імені Братів Богдана та Левка Лепких у Тернопільському обласному краєзнавчому музеї експонується виставка фондових матеріалів «Талановита високість слова…»: документальні світлини доповнюють авторські видання попередніх років, збагачені дарчими написами («Тернопільському музею», «На щастя і добро», «Тернопільському обласному краєзнавчому музеєві на творчі успіхи», «Тернопільському краєзнавчому музею на плідну і веселу працю»).
Біографічна довідка: Савчук Василь Дмитрович народився 15 квітня 1944 року в селі Дрищеві (з березня 1946 р. – Надрічне) Бережанського району Тернопільської області в селянській родині. Закінчив Надрічнянську семирічку, Біщецьку середню школу, Львівське техучилище № 1, Львівський університет імені Івана Франка. Працював (із деякими перервами: навчання у Києві, робота власкором обласної газети «Відродження») у бережанській районній газеті «Нове життя» (з вересня 1990 р. – «Бережанське віче») літпрацівником, завідувачем відділу, відповідальним секретарем, редактором (1991 – 1994 рр.), заступником редактора (до 2005). Пробував перо у публіцистиці, художній літературі, мав публікації віршів у газетах: «Сафоновская правда», «Молодь України», «Робітнича газета», в журналах «Перець», «Жовтень», колективному збірнику «Пісня і праця». Твори: художньо-документальна повість «Вишивала дівчина долю» (1981), поетична драма «Кривавий тан» (1991), публіцистична брошура «Діалог небайдужих», історичний нарис «Надрічне – село над Золотою Липою», збірка віршів «Отча вишня» (всі – 1993), сатирична поема «Триесірний Ґеньо з Трої» у чотирьох частинах (1996), історико-документальна кіноповість «В ім’я Твоє» (перша книжка – 1998, друга – 2000), «Від Королівки до Поляни» (2004), «Митрополиче село Дрищів- Надрічне» (2007), видання «Пам’ять села Гиновичі» (2007), «Шумляни Малі – Підлісне: На стежках до волі» (2008), збірник гумору і сатири «Мерва», видання «Тарас Шевченко і Бережанська Земля» та «Тимотей Старух – трибун державотворення» (2008 – 2009). Чимало віршів Василя Савчука покладено на музику бережанськими композиторами. У 2000 році вийшов пісенник «Мелодії душі: Твори бережанських композиторів на вірші Василя Савчука». Відгуком на сучасні події – геройський захист України від московських агресорів – стала збірка віршів «Зерна з-під градобою» (2015). Загалом у доробку Василя Савчука більше десяти книжок публіцистичних та історико-краєзнавчих творів та стільки ж видань літературних жанрів.
|
|
| |
Бережанська міська рада
Тернопільської області VІI скликання ХVІ сесія
(V засідання) Р І Ш Е ННЯ від 30 травня 2019 року № 1333 Про присвоєння звання «Почесний громадянин
міста Бережани» Керуючись «Положенням про звання Почесний громадянин міста
Бережани» затвердженим рішенням сесії міської ради №304 від 18.05.2007
року, розглянувши звернення ТОВ «Редакція газети «Бережанське віче»,
враховуючи до уваги вагомий внесок Савчука В.Д. у збагачення української
літератури на теренах Бережан, беручи до уваги пропозиції постійної комісії
міської ради з питань освіти, науки, молоді, культури, спорту та туризму, Бережанська міська рада В И Р І Ш И Л А: 1. Присвоїти звання «Почесний громадянин міста Бережани» бережанцю,
журналісту, краєзнавцю, поету, драматургу, публіцисту, редактору, члену
Національних спілок письменників, журналістів і краєзнавців України,
члену НТШ, Лауреату Всеукраїнської літературно-мистецької премії ім.
Братів Богдана та Левка Лепких - Савчуку Василю Дмитровичу. 2. Доручити Бережанському краєзнавчому музею зробити відповідний запис
у книзі Почесних громадян міста Бережани. 3. Контроль за виконанням рішення покласти на заступника міського голови
Захарківа О.М. Міський голова Володимир МУЗИЧКА
|
|
| |
«Та не більше від того, що суджено нам…» (до 75-річчя поета, журналіста, краєзнавця Василя Савчука) Для знаного в нашому краї поета, журналіста, краєзнавця Василя Савчука цьогорічний квітень – ювілейний. Василь Дмитрович Савчук народився 10 квітня 1944 р. в с. Надрічне Бережанського району Тернопільської області. Закінчив філологічний факультет Львівського державного університету ім. І.Франка, і від 1972 р. по 2004 р. трудився на журналістській ниві, поєднуючи цю працю із краєзнавчими дослідженнями. Член Наукового товариства ім. Т.Шевченка, трьох Національних спілок – письменників, журналістів та краєзнавців України. Довголітній працівник редакцій бережанських районних газет: «Нове життя» – кореспондент, відповідальний секретар, заступник редактора, «Бережанське віче» – кореспондент та редактор. Деякий час був власкором обласної газети «Відродження». Василь Савчук із Бережан – лауреат Всеукраїнських літературно-мистецьких премій – ім. Братів Богдана та Левка Лепких, ім. Степана Олійника («В ім’я добра» за результатами «Степанової весни – 2019» за книгу «Триесірний Ґеньо з Трої». Василь Савчук – редактор та упорядник збірників: «Лікарня в Бережанах» (2004), «Бережанська земля. Книга пам’яті» (2006). У творчому набутку ювіляра – чимало книг. Поетичні збірки: «Отча вишня. Вірші і поеми» (Бережани, 1993), «Листки по Липі Золотій. Лірика» (Тернопіль, «Терно-граф», 2012), «Очима подиву й душі» (Тернопіль, «Збруч», 2011), «Зерна з-під градобою. Поезії» (Тернопіль, «Терно-граф», 2015), «На вечірній кладці. Рубаї» (Тернопіль, «Терно-граф», 2014), «Ясні очі криниць» (Львів, «Каменяр», 2016). Драматичні поеми: «Кривавий тан» (присвячена подіям 1916 р. на горі Лисоня), «У відпустку до матері», книга «Поеми і драми» (2007). Кіноповісті: «В ім’я Твоє» (1999, 2002), «Рейд сотні Громенка» (2003). Повість «Вишивала дівчина долю» (1981). Вірші «Бережани», «Ода місту», «Каштани», «Ходім на Лисоню, синочку» й інші стали піснями і вийшли збіркою «Мелодії душі» (2000). З-під пера В.Савчука вийшли й збірки гумору і сатири: «Триесірний Ґеньо з Трої», «Трішки усмішки» («Тернопіль-Меркюрі», 2006), «Мерва» (Бережани, «Яна», 2008), «Коло- голо-во-мийки» (Бережани, «Нововведення», 2009), «Триесірний Ґеньо з Трої. Сатирична поема на взір «Енеїди» (Тернопіль, «Тернограф», 2018). Історико-краєзнавчі видання: «Літопис Бережанської землі» (1994), «Надрічне – село над Золотою Липою» (1994), «Від Королівки до Поляни: Біще, Поручин. Залужжя…» (2004), «Митрополиче село «Дрищів – Надрічне» (2007), «Пам’ять села Гиновичі» (2007, у співавторстві з Д.Вох), «Шумляни Малі – Підлісне» (2008, у співавторстві з М.Федор), «Тарас Шевченко і Бережанська Земля» (2008), «Тимотей Старух – трибун державотворення» (2009), «Бережанська Земля: храми і люди» (2010). У другому томі «Бережанська Земля» (1998) вмістив 19 краєзнавчих нарисів. Окрім того, деякі твори були опубліковані в журналах «Тернопіль», «Літературний Тернопіль», «Весела Січ», «Джерело життя», «Дзвін», у колективному збірникові «На хвилях Липи Золотої», у газетах «Літературна Україна», «Відродження», «Свобода», «Вільне життя», «Нове життя», «Жайвір», «Бережанське віче» та ін. Чимало краян ознайомились із бібліографічним покажчиком «Та не більше від того, що суджено нам…», упорядкованим працівниками районної бібліотеки. Допитливий правдошукач Ґеньо із сатиричної поеми «Триесірний Ґеньо з Трої» В.Савчука має конкретний прообраз. Письменник приміром розповідає: «Гадаю, кожен читач знайде в ньому часточку себе, своїх думок, прагнень, невдоволення, надій на краще. Мабуть, відчує і його тверду громадянську позицію, як і патріотизм селянина – Хоми Сапкіса, котрий переконаний, що «…допоки тут існую і дію, допоти буде жив мій край». Він обов’язковий і повноцінний член громади, хлібороб, із колгоспним минулим прив’язанням до сапи, сапки. Життя його – нелегка праця, «орач попхав і плуга, й клячу». Однак цей образ несе особливе навантаження як «Homo sapiens» – «Людина розумна», на противагу «верхньолавним крикунам», у яких почуття патріотизму мало проглядається. Він син цієї землі, цього народу, і готовий служити їм до кінця. «Віддам їй (землі) силу й навіть душу! // Нехай мене податки душать,// Чи бартер зробить голя
...
Читати далі »
|
|
| |
Оприлюднено результати «Степанової весни – 2019». Лауреатами Всеукраїнської літературно-мистецької премії «В ім'я добра» імені Степана Олійника 2019 року стали й отримали дипломи письменники-гумористи Леонід Куций (Вінниця) за книжку сатири й гумору «Золоті яйця» і Василь Савчук (Бережани, Тернопільська область) за книгу «Триесірний Ґеньо з Трої» (гумор і сатира). Урочистості відбувалися в літературному музеї Одеси. Назва сатиричної поеми письменника з Бережанського краю Василя Савчука, яка надрукована окремою книжкою у видавництві «Терно-граф», не просто інтригує, а відразу збиває з пантелику: «Триесірний Ґеньо з Трої». Усі добре пам’ятають іншого хвацького козака із Трої на ймення Еней, який жив купу століть тому. А тут раптом якийсь Ґеньо, та ще й мало не галичанин. Написана «під Енеїду» у бурлескно-травестійному жанрі сатирична поема В. Савчука через призму сміху відслідковує шлях життя допитливого правдошукача у «Триесірі» – тобто у колишньому есесесері. Головний герой – Ґеньо стає свідком і учасником розпаду «імперії Зла» та активним подвижником творення нового світу і рідної Раїни. На початку книги є присвята «Світлій пам’яті незабутнього Кошового Міжнародної Асоціації гумористів і сатириків «Весела Січ», письменника Петра Павловича Ребра». Сатирична поема, перш ніж побачила світ у такому вигляді як вона є, зазнала у свій час чимало критики, декому стояла кісткою поперек горла. Звісно, такі шпичаки не створювали для пана Василя комфортних умов для подальшої праці над твором. Однак, незважаючи на всілякі кпини, відомий український письменник-сатирик Євген Дудар та поет, політв’язень ГУЛАГу Іван Гнатюк схвально відгукнулися на сатиру Савчука. А з благословення головного редактора «Веселої Січі» Петра Ребра, фрагменти поеми були надруковані у першому числі альманаху ще за 2005 рік. А згодом – у «Літературному Тернополі». На відміну від Енея Ґеньо мусив ходити до школи, де «всім втовкмачували й усно, й шумів газетний словограй» : Та гучномовці (ледь не луснуть!): «Наш Триесір – то справді рай!». І в те повірить мав би Ґеньо, Бо скрізь по вивісках – саженно: «Рай-буд», «рай-суд» і «рай-вино», «Рай-ліс», «рай-ком», «рай-скот», «рай-сіно», «Рай-маг», «рай-торг», «рай-морг», «рай-кіно», «Рай-он» - й точніше: - «рай-он-о!»…. Оскільки хлопчина всім цікавився і повсюди бігав, то не раз робив великі очі від побаченого: «В газетах щось не те торочать, Я щось не те у школі вчу…». І він прийняв одне із рішень: «Я знаю мало, хочу – більше, Будь-що до правди дотовчусь». Поема читається легко і весело. У зашифрованих словах вгадуються реальні топоніми чи назви– столиця Маскаяма (Москва), заклятий край Бісі-Бірі (Колима). Пригоди головного героя починаються відразу після випускного, коли батьки намагаються його «вступити» по блату до медичного вузу… Звісно, переповідати увесь сюжет нема змісту, адже книга має майже дві сотні сторінок. Однак окремі шматки тексту кортить процитувати, бо там йдеться про нас з вами, хоч і в алегоричній формі, через те написане варте уваги. Залюблений у рідну землю («Я – від землі. Земля – моя. Віддам їй силу й навіть душу. Нехай мене податки душать, Чи бартер зробить голяком, - Я рідне поле не покину і не подамся на чужину, як дід з полатаним мішком. Я вірю, завше так не буде, – Настане світла торжество!». Незважаючи на безгрошів’я (тут впізнаються лихі дев’яності роки), Ґеньо вирішив залишитись вдома «… і свій творити хліб». Уявіть собі, коли він побачив нескінченні потоки люду, які їхали на заробітки за кордон, то //«потік той – перегородив.// В асфальт упер стовпами ноги,// Стояв, як дуб, серед дороги,// Що обминуть ніхто не міг»//. Розкинувши руки, немов крила, намагався зупинити людей: //«Спиніться, милі, добрі люди! Куди й чого претеся ви?// Вам так, як тут, ніде не буде!// Не тратьте, рідні, голови! Нам треба кризу пережити;// своє добро самим творити; //Бо раю нам чужак не дасть.// Верніться! Підемо до влади,// Права відстоїм для громади, //Не для крутих окремих «каст
...
Читати далі »
|
|
| |
Савчук Василь Дмитрович (15.04.1944, с. Дрищів (з березня 1946 р. – Надрічне) Бережанського району Тернопільської області) – журналіст, краєзнавець, поет, драматург, публіцист, редактор, член Національних спілок письменників, журналістів і краєзнавців України, член НТШ. Лауреат Всеукраїнської літературно-мистецької премії ім. Братів Богдана та Левка Лепких (2018).  Василь Дмитрович Савчук народився 15 квітня 1944 року в селі Дрищеві (з березня 1946 р. – Надрічне) Бережанського району Тернопільської області в селянській родині. 6 квітня 1946 року, коли від ракети облавника згоріло 28 обійсть у селі, малого Василька порятував із вогню старший на вісім літ брат Степан. Через півтора року батькам вдалося звести вальковану хатину за селом; тут і минуло дитинство Василька.У 1957 році закінчив Надрічнянську семирічку, в 1961-у – Біщецьку середню школу. Того ж року вступив на навчання у Львівське техучилище № 1 і через 10 місяців набув фах машиніста баштових кранів. Робота посприяла вступові в 1963 році у Львівський університет ім. І. Франка на вечірнє відділення філологічного факультету (українська мова і література). У грудні 1963 року Василя призвали на військову службу – у військово-будівельний загін (ВСО-1056), що був залучений до спорудження об’єкта «великої хімії» поблизу селища Верхнє Дніпровське Сафоновського району Смоленської області (нині РФ). Тут рядовий Савчук теж працював на баштових кранах – до кінця квітня 1966 року. Відтак будбатальйон «перекинули» на ліквідацію наслідків землетрусу в Ташкенті, де навчився асфальтувати дороги, вперше познайомився з татарами, насильно вирваними з Криму у 1944 році. Після служби в армії В. Савчук поновився на навчання в університеті, який закінчив у 1973 році. З квітня 1972–го був прийнятий на посаду літпрацівника у бережанську районну газету "Нове життя» (з вересня 1990 р. – «Бережанське віче»). Тут із деякими перервами (навчання у Києві, робота власкором обласної газети «Відродження») працював на всіх посадах – завідувачем відділу, відповідальним секретарем, редактором (1991 – 1994 рр.), заст. редактора до виходу на пенсію у 2005 році. Попри основну роботу Василь Савчук пробував перо у публіцистиці, художній літературі. Ще до «приходу в редакцію» мав публікації віршів у газетах: «Сафоновская правда», «Молодь України», «Робітнича газета», в журналі «Перець», згодом – у журналі «Жовтень», колективному збірнику «Пісня і праця». У 1981 році видавництво «Молодь» випустило його художньо-документальну повість "Вишивала дівчина долю” – про події в селі Куряни напередодні 2-ї світової війни. Найсприятливішим для його творчої праці видався вже перший рік незалежності України. У 1991-у побачила світ поетична драма «Кривавий тан», у 1993-у – публіцистична брошура «Діалог небайдужих», історичний нарис «Надрічне – село над Золотою Липою», збірка віршів «Отча вишня». Багато часу і праці зайняло збирання та оформлення матеріалів до другого тому збірника «Бережанська Земля», що побачив світ 1998 р. в Канаді заходами комітету «Бережанська земля» (голова – Левко Бабій, секретар – Ярослав Гунька). Одночасно Василь Дмитрович працював над історико-документальною кіноповістю «В ім’я Твоє» (перша книжка побачила світ у 1998 р., друга – у 2000 р.). Перед тим, у 1996 р. видав сатиричну поему «Триесірний Ґеньо з Трої» у чотирьох частинах. Повторно видання по-бачило світ у 1999 році, а доповнене п’ятою частиною – у 2006 році в збірці сатири й гумору «Трішки усмішки». Обширні витяги з неї були надруковані у сатиричному журналі «Всесміх» (Канада), в альманасі гумору й сатири «Весела Січ» (Запоріжжя) та журналі «Літературний Тернопіль». Добрим внеском у набуток на ниві історичного краєзнавства в районі можна вважати такі книги В. Савчука як «Від Королівки до Поляни» (2004), «Митрополиче село Дрищів- Надрічне» (2007),
|
|
| |
Бережанці взяли участь в урочистому дійстві з нагоди нагородження та вітання лауреатів Всеукраїнської літературно-мистецької премії ім. братів Богдана та Левка Лепких за 2018 рік. Захід відбувся у залі обласної філармонії та проводився за підтримки громадської організації Ліги підприємців «Українська справа» (голова Михайло Ратушняк). Цьогоріч лауреатами престижної премії стали: бережанець — письменник, член Національної спілки письмеників України Василь Савчук; тернопільський художник Микола Кафтан, мистецькі роботи якого були представлені на виставці в Обласному музеї Богдана Лепкого минулого року; дириґент філармонійного симфонічного оркестру, заслужений діяч мистецтв України Мирослав Кріль та колектив науковців Тернопільського національного педагогічного університету ім. В. Гнатюка під керівництвом професора Стефанії Панцьо. З вітальним словом до нових лауреатів та гостей свята звернулись Надія Волинець та Ірина Ухман, а також з пісенними вітаннями виступили тріо «Лелія» під керівництвом Наталії Марценюк та солістка хору «Просвіта» Лілія Слободна під акомпанемент Євгенії Біркової. 
|
|
|
