Білан Н.М. Відокремлений підрозділ Національного університету біоресурсів і природокористування України «Бережанський агротехнічний інститут»
РОЛЬ ПИСЬМА НА ЗАНЯТТЯХ З ІНОЗЕМНОЇ МОВИ Тривалий час навчанню письма надавали другорядного значення. Письмо виступало лише засобом навчання інших видів мовленнєвої діяльності, який дозволяє краще засвоювати програмний матеріал. Це один із засобів контролю сформованості навиків та вмінь учнів. Сьогодні відношення до письма і навчання учнів, вміння виражати свої думки в письмовій формі, значно змінилось. Письмо, як мета навчання, присутнє на усіх етапах вивчення іноземної мови. В сучасній методичній літературі розрізняють письмо та писемне мовлення. Деякі дослідники використовують лише термін письмо, підкреслюючи його вузьке чи широке значення [2, 3]. Цей поділ пов'язаний із особливостями механізму письма, що складається із двох етапів: складання слів за допомогою літер та формування письмових повідомлень, до складу яких входять слова, словосполучення. В основі реалізації першого етапу лежить оволодіння графікою та орфографією. Для здійснення другого етапу необхідно оволодіти мовленнєвим умінням. Писемне мовлення відрізняється від інших видів мовленнєвої діяльності не тільки своєю специфікою, але й ступенем розповсюдження в побуті. Використання писемної мови вужче у порівнянні з усним мовленням. У програмах з іноземних мов письмо визначали частіше як засіб, а не як мету навчання. На різних етапах навчання іноземних мов роль письма змінюється. Так, на початковому етапі реалізується мета оволодіння технікою письма, формування навичок, які пов'язані із засвоєнням звуко - буквених відповідностей. Вказані вміння необхідні для розвитку вмінь читання та усного мовлення. На середньому етапі основним є навчання орфографії у зв'язку з накопиченням нового мовного матеріалу. Одночасно розвивається писемне мовлення, як засіб, що сприяє формуванню вмінь та навичок усного мовлення. На старшому етапі набуті раніше навички письма вдосконалюються поряд з усним мовленням. Крім цього, писемне мовлення виконує ще одну важливу роль. Воно стає допоміжним засобом під час самостійної роботи над мовою, зокрема у вигляді складання анотацій та планів до прочитаних текстів. Письмо є метою та важливим засобом навчання іноземної мови. Для того щоб розглянути роль письма у навчанні усного мовлення, читання, лексики, граматики необхідно звернутися до його психофізіологічної характеристики. У літературі підкреслюється спільний характер елементів, які складають початковий етап продукування, як звукового, письмового повідомлення. Спільним є момент програмування граматико - семантичної частини висловлювання, підготовка висловлювання у внутрішньому мовленні. У процесі письмового викладу думок має місце функціонування слухо - мовно - рухових образів, які зумовлюють виникнення відповідних зорових руко - моторних образів, і, зрештою, самого акту письма. Отже, письмове висловлювання не є чимось абсолютно відмінним від говоріння. Тому при правильній організації виконання вправ з письма учні набувають і деяких навичок, потрібних і для усної комунікації. Дослідники вказують на те, що письмове оформлення думок має певні навчальні переваги [4]. Цей процес уповільнений порівняно з усним мовленням, що дає можливість зосередити більше уваги на окремих етапах його здійснення, а це, у свою чергу, створює умови для вживання таких мовних форм, які ще недостатньо автоматизовані і тому в усній комунікації ще не можуть використовуватись. Вживання цих форм у писемному мовленні приводить до вільнішого оперування ним в усному мовленні. Два етапи формування писемного мовлення і наявність усного випередження підкреслюють зв'язок письма з усною мовою та читанням. Як і усне мовлення, писемне мовлення відносять до репродуктивної діяльності. Як вказують дослідники, у навчанні лексики, граматики, письмова фіксація матеріалу дає змогу: 1) створити додаткові асоціації, які допомагають запам'ятовувати лексичні одиниці, речення, структурні зразки; 2) організовувати письмові вправи, які сприяють розвиткові навичок користування лексичними та граматичними явищами; 3) повторювати матеріал; 4) організовувати усні вправи, опираючись на зафіксовані структурні зразки, лексичні елементи. Письмо має позитивний вплив на процес навчання. У процесі навчання учні записують значну частину навчального матеріалу і користуються цими записами при заучуванні, повторенні, закріпленні. Вони привчаються до різних видів письмових вправ, що є необхідним елементом розвитку умінь і навичок. Думка про використання однієї форми мовлення для розвитку іншої не нова у методичній літературі. Недооцінювання ролі письма, писемного мовлення у навчанні іноземних мов негативно впливає на весь навчальний процес. Відомо, що у 90 % людей зоровий канал сприйняття інформації в декілька разів сильніший у порівнянні зі слуховим. Це дає підстави для припущення, що обсяг і міцність засвоєного матеріалу, вилученого через зоровий канал зв'язку, будуть значно вищими. Тому й неправомірною здається позиція прихильників аудіовізуального методу, які виключають на довгий час письмо з процесу навчання, вважаючи, що мова - це «слухо - наочне ціле». Недостатня увага до письма, письмових вправ у навчанні іноземних мов, виконання яких пов'язане з діяльністю більшого, в порівнянні з усним мовленням, числа аналізаторів, веде до збіднення навчального процесу, до швидкого забування, до втрати умінь та навичок, здобутих значним зусиллям. Ідею спільності усної та писемної мови підкреслюють і лінгвісти, які вважають їх двома формами спілкування однією і тією ж мовою, формами взаємно зумовленими, які доповнюють одна одну, користуючись матеріалом одного словникового фонду, опираючись на загальну граматичну будову [1]. Усне й писемне мовлення розглядається лінгвістами, як дві форми комунікації, які мають у своїй основі загальні базові моделі, загальний план змісту і дещо різні плани його вираження [2]. Певна річ, що практичне володіння іноземною мовою не може бути повноцінним, якщо воно не включає обидві основні форми комунікації у тісному взаємозв'язку. Писемне мовлення має багато якостей, необхідних для усного мовлення. Воно має потребу в досконалішому обдумуванні, бо повинно забезпечити вимоги правильності, ясності, чіткості викладу думки, тому що воно ізольоване від співрозмовника, від ситуації спілкування. Перед ним чіткіше постає вимога бути обгрунтованішим, логічнішим та доказовішим. Поступово оволодіваючи особливостями письма, учень переносить у певній мірі на усну мову, від чого остання стає досконалішою, а сам учень відчуває себе впевненіше. Отже, письмо - це складне мовленнєве вміння, яке дозволяє за допомогою системи графічних знаків забезпечити спілкування людей. Воно виступає продуктивним видом діяльності, який дає змогу записувати повідомлення для передачі іншим. Важливою функцією письма на заняттях з іноземної мови є те, що воно на всіх етапах служить засобом контролю. Письмо - це один із видів мовленнєвої діяльності, який постійно повинен використовуватися на заняттях з іноземної мови. Роль письма в начальному процесі пов'язана з використанням творчих, інтерактивних форм роботи.
Література: 1. Демьяденко М.Я., Лазаренко К.А., Мельник С.В Основы общей методики обучение иностранным языкам. - К.:Вища школа 1994. с. 180 -189. 2. Мильруд Р.П. Методика обучения иноземной письменной речи // ИЯШ - 1997. №2. с.5 - 11. 3. Мусницкая Е.В. Обучение письму// Общая методика иностранным языкам. Хрестоматия - М.: Русс. яз. 1991. с. 261 - 270. ИЯШ - 1991р. № 1. с. 60 - 64. 4. Рогова Г.В., Рабинович Ф.М., Сахарова Т.Е. Методика обучения иностранного языка в средней школе. - М.: Просвещение, 1991. - 287с.
|
