Авторизація |
 |
|
|
 |
Сьогодення села |
|
|
|
Установи села |
|
|
|
Історія села |
|
|
|
Спиридон Литвинович |
|
|
|
Карти села |
|
|
|
Інтернет-описи села |
|
|
|
Хмарка тегів |
|
|
|
Календар |
|
| « Вересень 2024 » | | Нд | Пн | Вт | Ср | Чт | Пт | Сб | | 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | | 29 | 30 |
|
|
Архів записів |
|
|
|
Пошук на сайті |
|
|
|
Пошук (google) |
|
|
|
Наша кнопка |
|
|
|
Статистика |
|
Онлайн всього: 1 Гостей: 1 Користувачів: 0
|
|
Швидке спілкування |
|
|
|
|
| Вітаю Вас, Гість · RSS |
28 September 2024, 23:17 |
Головна » Митрополит Литвинович
|
| |
Наприкінці ХІХ століття в Галичині прихильники москвофільства почали піддаватися впливам "погодінської колонії" і замість народної української мови стали запроваджувати у церкві і школі церковно-слов'янську мову.
Розуміючи велику загрозу цього процесу для українського національного відродження 25 жовтня 1859 року наш славний земляк митрополит Спиридон Литвинович видав куренду, в якій сказав: „Зроблено сумне спостереженнє, що в останних роках повстало в руській літературі змаганнє увести в ній малозрозуміле для народу нарічіє. Се змаганнє проявило ся не тільки в пресі, що тепер хилить ся до швидкого упадку, але і численні проповідники та катехити уживають у своїх проповідях і шкільній науці церковно-славянських форм, погорджуючи народним говором, при чім ідуть за мильним розуміннєм відношення літурґічної мови до народної — декількох непрактичних молодих письменників. Таке змаганнє не тільки здержує розвиток підпираної правительством руської літератури, але шкодить також научуванню народу в церкві і школі. Митрополичий Ординаріят мусить виступити проти такого надужиття і поручити підлеглим йому органам придержувати ся строго руських язикових форм. Успіх руської народної літератури лежить в інтересі не лише самої людности, але і держави і церкви. Булоби шкідливою політикою: бажаннє опирати руську літературу на мові, далекій від духового життя нашого народу. Церковно-славянська мова належить безперечно до мертвих; піднесена насильно до ролі руської літературної мови і накинена народови на духовий чинник, здержалаб усякий його духовий розвиток і піддаючи ся неминучому розкладови під впливом народних говорів, мусілаб або знов уступити або, піддержувана насильно писменниками, довелаб до витворення продукту, що вже повстав на тій самій дорозі: до московського нарічія. Такий вислід у Русинів, пройнятих уже свідомістю окремої національної індівідуальности, рівнав би ся їх самовбійству. З тої причини Митрополичий Ординаріят приказує строго всім душпастирям і катехитам уживати в проповідях, промовах до народу і при науці релігії лишень руської народної мови і уважати на те, щоби в школах, підчинених церковній власти, відбувала ся наука на чистій народній мові".
Куренда — церковне або світське розпорядження, послання.
|
|
| |
6 грудня виповнюється 202 роки з дня народження видатного сина нашого села Спиридона Литвиновича. В історію України він увійшов як Митрополит Галицький, Архієпископ Львівським та єпископ Кам'янецький (1863-1869), депутат-віриліст Галицького сейму (1861-1869), член Державної ради Австрійської імперії, посол і віце-президент Австрійського райхсрату (1861–1864). Проте, окрім великої церковно-державницької роботи, Спиридон Литвинович був й знаним автором патріотичних поезій, зокрема, слів до популярної старогалицької пісні «Руський молодець» («Я щасний руську матір маю»).
***
Я щасний, руску матір маю
Я щасний, руску матір маю,
І ревний русин мій отець,
Я тим над все ся величаю,
Щом щиро рускій молодець.
До руской пісні в моїй груди
Аж скаче серденько моє.
Для руской слави мої труди,
Для руской віри серце бє.
Сли дасть мні Бог небесний віру
Голосити руским дітем,
Серця їх по Христа приміру
|
|
|
