Студенти і викладачі упорядковують закинуті українські цвинтарі на Любачівщині
Студенти та викладачі Українського католицького університету (УКУ) 17–26 липня прибирали український цвинтар на Любачівщині (територія Польщі з центром у містечку Любачів, де до 1947 року більшість населення становили українці – Polukr.net). Це 7-ма щорічна експедиція на ці терени. Осередок, навколо якого працюють всі ці роки, – колишнє українське село Гораєць, спалене військами Польської Народної Республіки (ПНР) та СРСР у 1945 році. Цього року 12 студентів і викладачів наводили лад на цвинтарі в селі Старі Олешичі. Керівник експедиції – кандидат історичних наук, доцент кафедри нової і новітньої історії УКУ Василь Стефанів. Фінансується експедиція фондом Тимоша та Дженовефи Шевчуків і Вічного фонду "Броди-Лев”.
Студенти вчать історію, прибираючи цвинтарі
Протягом 7 років учасники експедицій селяться в екологічно-етнографічному готельному комплексі в Горайці – «Хутір Гораєць». Аби зекономити, живуть у наметах, самі готують їсти.
Більшість учасників – хлопці та дівчата 4–5 курсів, 20–22 років. Протягом дня хлопці підіймають хрести, встановлюють їх, аби не падали надалі, чистять від кущів і галуззя кладовище в Старих Олешичах. Дівчата очищають надмогильні пам’ятники і хрести від моху, чергують на кухні на «Хуторі». Увечері грають ігри, відпочивають біля вогнища.
Студенти, переважно історики, кажуть, що основне для них, – можливість зробити добре діло, пізнати історію на власні очі та гарно провести час. «Я приїхав сюди, бо це відповідає моїй спеціальності та зацікавленням, – каже студент Миколи Гаєвой. – Пишу роботу про одне зі знищених сіл Закерзоння (публіцистична назва земель, де до 1947 року жили українці; терени сучасної східної Польщі, звідки українців виселили на захід Польщі та в УРСР після ІІ світової війни – Polukr.net)».
«Я учасниця польського товариства в Тернополі, у мене були поляки в родині, – каже студентка Анастасія Шестюк. – Із польським товариством упорядковувала кілька років польські цвинтарі на Тернопільщині. Тепер захотіла прибрати український в Польщі, порівняти їхній стан. Українські в Польщі значно занедбаніші, тому їх важче прибирати».
Місцева влада всіляко допомагає. Тільки просять, аби без політики
Василь Стефанів розповідає, що місцева влада всіляко допомагає – позичає інструменти, коли потрібно, іноді скошує траву. Католицький парох в Старих Олешичах, до парафії якого належить цвинтар і закинутий мурований колишній греко-католицький храм, радо погодився, аби українці прибрали кладовище. Лише попросив, щоб не було ніяких політичних моментів.
Стефанів розповідає, що місцеве населення ставиться приязно і приємно здивоване, що українці чистять кладовища, ще й своїм коштом. Поляки, за його словами, ставляться до цього з повагою. Прибирання, як кажуть жителі Старих Олешичів, відповідає християнській традиції і покращує вигляд села.
«Як в Україні, так і в Польщі є багато стереотипів щодо польсько-українських відносин, – каже Стефанів. – На політичному рівні між владою країн бувають час від часу напруження. Проте на низовому рівні ми цього не відчуваємо. Місцеві поляки хочуть вести господарські відносини з українцями. Часто звертаємося до них із побутовими проблемами. Не раз просили трактор, аби витягти важке каміння. Позичаємо інструменти. УКУ забезпечує усім необхідним реманентом, але всього не передбачиш».
«За ці роки назбиралося багато спогадів, – каже історик Стефанів. – Одного разу в Горайці витягували важкий камінь. Обкопали місце. Ніяк не могли витягти. На цвинтар приїхали ту
...
Читати далі »
