Halyna Zabolotna /19 березня 2021 року о 10:12/:
11 клас.
До кабінету зайшла Марія Василівна і почала урок...
.
Яблука доспіли, яблука червоні!
Ми з тобою йдемо стежкою в саду.
Ти мене, кохана, проведеш до поля,
Я піду — і, може, більше не прийду.
.
Вже й любов доспіла під промінням теплим,
І її зірвали радісні уста,-
А тепер у серці щось тремтить і грає,
Як тремтить на сонці гілка золота.
.
Гей, поля жовтіють, і синіє небо,
Плугатар у полі ледве маячить-
Поцілуй востаннє, обніми востаннє;
Вміє розставатись той, хто вмів любить.
.
Максим Рильський
.
Я пам'ятаю той момент дуже чітко. Бо людина, яка читає поезію, виривається з буденного ритму і поринає в особливий світ...
У Марії Василівни світились очі, посміхались. Вона розповідала, як сприймала ці рядки у своїй юності... І мені здавалось, що то було 100 років тому ... А вже й від тоді минуло чимало днів...
.
До тепер це один з найулюбленіших моїх віршів.
Сьогодні День народження Максима Тадейовича. ЧИ ж не причина його згадати?
.
Вдячна Марії Василівні, що навчила проживати поезію, любити слово і ділитись ним зі світом. Передавайте їй вітання, хто читає (Марії Василівні Баран - моїй найкращій вчительці мови і літератури).
