Авторизація |
 |
|
|
 |
Сьогодення села |
|
|
|
Установи села |
|
|
|
Історія села |
|
|
|
Спиридон Литвинович |
|
|
|
Карти села |
|
|
|
Інтернет-описи села |
|
|
|
Хмарка тегів |
|
|
|
Календар |
|
| |
|
Архів записів |
|
|
|
Пошук на сайті |
|
|
|
Пошук (google) |
|
|
|
Наша кнопка |
|
|
|
Статистика |
|
Онлайн всього: 1 Гостей: 1 Користувачів: 0
|
|
Швидке спілкування |
|
|
|
|
| Вітаю Вас, Гість · RSS |
25 June 2024, 09:14 |
Головна » 2013 » Листопад » 25
|
| |
 Церква святої Варвари у Відні, яку в 1775 році "Йосиф ІІ та Марія Терезія, самодержці Австрії, великодушно передали у власність конвікту, з метою підготовки молодих душпастирів візантійського обряду" служить духовно-символічним зв'язком між святим Йосафатом Кунцевичем та галицьким митрополитом Спиридоном Литвиновичем.Адже в 1848 – 1857 роках священиком у церкві Св. Варвари в столиці Австро-Угорщини був Спиридон Литвинович, а в ХХ столітті у цьому храмі покоїлись мощі Йосафата Кунцевича.
Перенесення мощей Св. Йосафата до Відня, у церкву Св. Варвари, сталося внаслідок певних релігійних та політичних подій. Тільки так міг врятувати цю реліквію від російської неволі та можливого осквернення львівський Архиєпископ, граф Андрей Шептицький (взимку 1915/16 років Львів був окупований російскою армією). Митрополит Андрей особисто домагається перевезення мощей Св. Йосафата з Польщі до Відня у 1915 році. З цієї нагоди імператриця Зіта передала дорогоцінні вдячні подарунки, а ерцгерцог Вільгельм, син ерцгерцога Карла Стефана – пектораль. Багато австрійців обдарували гріб з мощами Св. Йосафата дуже цінними дарами, просячи про заступництво, молячись за мир та закінчення війни. Серед цих подарунків був і один особливий дар – орден Золотого Руна, як знак тісного зв’язку з цісарською династією. На превеликий жаль всі ці дорогоцінні подарунки були викрадені в 1936 році.
Мощі Св. Йосафата довший час покоїлися на головному престолі церкви Св. Варвари. Пізніше праворуч Іконостасу, було споруджено каплицю Св. Йосафата, у якій його мощі були відкритими для почитання до кінця Другої світової війни. Після закінчення Другої Світової Війни мощі Св. Йосафата було перенесено до Риму. Незначна частичка мощей зберігається у Кивоті на престолі каплиці Св. Йосафата де ми і нині можемо підносити наші молитви до цього найшанованішого святого українців-католиків.
З 1963 року, на прохання Блаженнішого Йосифа Сліпого, мощі святого покояться (в скляному саркофазі, одягнуті в літургічні ризи архиєпископа) у базиліці Св. Петра в Римі, в правому крилі під вівтарем Св. Василія Великого.
Категорія: |
Перегляди: 994 |
Автор: NADRICHNE |
Дата: 25 November 2013
|
|
|
| |
Всім відомо, що величний кам'яний храм у селі Надрічне назвавний в пам'ять про святого Української греко-католицької церкви Йосафата. І це зовсім невипаково. Адже активну участь в канонізації священномученика Йосафата Кунцевича в 1867 році взяв Митрополит Галицький - славний син села Дрищів - Спиридон Литвинович.
Між іншим, Святий Йосафат — це перший український святий, якого канонізувала Католицька Церква.
*** Кунцевич був непересічним душпастирем та талановитим проповідником, за що в скорому часі став ціллю противників Унії. 12 листопада 1623 року він був жорстоко вбитий в єпископській резиденції Вільна. Його тіло було протягнуто містом та втоплене в Двині. Однак, чудесним чином, тіло не тонуло у воді. На вимогу влади був він перенесений до катедри Вільна, а пізніше перезахоронений в катедрі Полоцька. Йосафат Кунцевич став національним символом та мучеником за Унію. В 1643 році він був беатифікований Папою Урбаном VIII і в 1867 році Папою Левом XIII канонізований. До цієї справи особливо спричинився митрополит Спиридон Литвинович, який був священиком у церкві Св. Варвари у Відні в 1848 – 1857 роках.
***
Канонізація бл. Йосафата відбулася на базі документів беатифікації, бо в бреве Урбана VIII було сказано, що до торжественної канонізації можна доступити коли-небудь. Ця нагода прийшла щойно з нагоди цих роковин святого апостола Петра і два роки перед початком Вселенського Собору Ватиканського Першого, який у 1870 р. торжественно проголосив науку Церкви про першенство й непомильне вчення Римського Архиєрея, – за що в 1623 р. Йосафат віддав своє найвище свідчення. Так увійшов Йосафат видимо в історію вселенської Церкви, як і в каталог її Святих. Про це появилася 6 липня 1867 р. окрема велика булля, підписана також усіма кардиналами, приявними в Римі. Літом 1867 р. відбулися в його честь канонізаційні торжества з церковними моліннями, богослужбами, проповідями й іншими громадськими торжествами в Римі й у Галичині. З українських владик взяли участь у канонізацінних торжествах галицький митрополит Спиридон Литвинович і Йосиф Сембратович та декілька священиків. Василіянський Чин гідно заступали ченці Ґротта-Ферратської обителі. У святкуваннях у липні 1867 р. в церкві св. Атанасія в Римі, брав участь єп. Йосиф Сембратович, зі значним у таких нагодах торжеством.
Категорія: |
Перегляди: 940 |
Автор: NADRICHNE |
Дата: 25 November 2013
|
|
|
|
