Перші спроби економічної діяльности галицьких українців датуємо серединою ХІХ століття. Український політичний провід перебував в руках греко-католицьких священників – єдиної вищої верстви, яка не спольщилася. Наприкінці 1867-го з ініціативи митрополита Спиридона Литвиновича було створено "Банк рустикальний". Ще через 6 років організовано "Общеє рольничо-кредитноє заведеніє для Галіції і Буковини", як прозвали його сучасники – "Банк крилошанський". Перший мав давати селянам позики під менші відсотки, аніж лихварі. Другий – допомагати духовенству та їхнім родинам. Із фонду священничих вдів та сиріт львівської митрополії на банківський основний фонд було виділено 75 тисяч золотих ринських. Іншу частину коштів вкладав чеський банк "Славія". Втім незабаром чехи, що опинилися на межі банкрутства, забрали свою частку.

Фахівців-економістів серед українців просто не було. Доводилося передавати справи до рук найманих працівників. Як наслідок – лихварська діяльність "Банку рустикального" допровадила тисячі його вкладників до занепаду та розпродажу ґрунтів. Зловживання управителів "Банку крилошанського" – чеха Міхалка та євреїв Хувеса й Кіндлера – призвели до криміналу. Часопис "Зеркало" містить про це короткий віршик: