Твою стежину у мистецький край
Зіткала доля перлами густими,
Та став ти насупроти вражих зграй
Бійцем у лаві друзів-побратимів,
Бо заблагали захисту від лих
Вкраїнські очі – сині, сірі, карі,
Вони тобі дорожчі звань ясних,
Вони святіші божественних арій.
Твоє життя – на службі їхніх доль,
Цей степ тобі – найвища в світі сцена.
Тут головну тобі зіграти роль,
Тут відлунає арія священна.
Її пригорне степу цього даль,
Немов любов матусі безгранична.
Тут ... сорок дві версти – в гірку печаль,
А через крок – народу пам'ять вічна.
На полі слави твій не згасне слід –
Звучить він через кожне серце чуле.
Париж і Львів, і степ, і небозвід
Навік тебе, як сина, пригорнули.
... Завесняніє лагідне й сумне
Високе мирне України небо,
Над степом жайвір арію почне
Немов твою... За тебе. І – для тебе.
