В історію Дрищева-Надрічного вписано багато чудових подій. Але, на жаль, були й дуже трагічні випадки...
***
Увечері перед Миколаєм…
Чітко
пригадую собі подію, що сталася в нашій хаті увечорі перед святом Миколая, 18
грудня 1939 року. Мені в той час було дев’ять літ.
Вже
присмерком у нашу хату зайшов тодішній солтис (сільський голова) Петро Райтер,
45-річний чоловік. На той час у нас перебували сусід Іван Галушка (дяк) та
родич Василь Вдовин, – про щось вели розмову з моїм батьком, Дмитром, який
займався ковальськими справами. Солтис теж зайшов, щоб розізнати, як ліпше
вкувати воза. Але розмова затягнулася, як то часто буває в товаристві, либонь,
під опівніч.
Наразі
відчинилися двері й увійшов Василь Потягач, знаний у сеоі як противник
польського режиму і як недавній в’язень страшного концентраку Береза Картузька.
Привітався до всіх, а до Райтера, що сидів збоку причілкового вікна і нараз
дуже зблід, сказав різко, то наче з насмішкою:
– Я тобі приніс гостинця на Миколая. Знаєш, за
що? – і швидко перелічував провини солтиса перед ним, – наче вирок зачитував. –
Ти мене прогнав з роботи на гостинці, наводив поліцію, а тепер…
Потягач
витягнув пістолет і навів на солтиса, який благав подарувати йому життя.
Несподівано солтис затулився подушкою і кинувся у вікно. Услід йому гримнув
постріл, Потягач вибіг надвір – і знову, вже майже на дорозі, почувся другий
постріл. Як виявилося, куля поцілила в голову.
–
Висаджене вікно я вам заміню, – спокійно пообіцяв нападник моєму татову, і щез
у нічному мороку. Звичайно, цієї обіцянки він не виконав, бо це була остання
ніч перебування Потягача в селі, – він мав іти за Сян. (Кажуть, що при переході
кордону він поліг у 1940 році від куль більшовицьких пограничників. Якби
уцілів, то, мабуть, за це самоправство постав би перед судом ОУН).
Другого
дня – на свято Миколая, – тіло Райтера споряджали до похорону, а мого батька –
Дмитра Білана – заарештували енкаведисти. Виснажливі допити тривали цілу зиму,
але, на щастя родини, батько повернувся додому живим.
Цю
трагічну подію розцінюю як штрих до історії нашого села.
Записано з оповіді Василя
Дмитровича Білана, 1930 р.н., жителя с. Надрічне
В.Савчук.
Увечері перед Миколаєм…
/ В.Савчук. Митрополиче село
Дрищів-Надрічне. – Бережани-Тернопіль, 2007. – С. 89-90.
|
