"Він був сином мужика - і став володарем у царстві Духа. Він був кріпаком - і став володарем у царстві людської культури. Він був самоуком - і вказав нові, світлі й вільні шляхи професорам і книжним вченим.
Десять літ він томився під вагою російської солдатської муштри, а для волі Росі зробив більше, ніж десять переможних армій.
Доля переслідувала його в житті, скільки лиш могла, та вона не зуміла перетворити золота його душі у ржу, ані його любові до людей в ненависть і погорду, а віри в Бога у зневіру й песимізм.
Найкращий і найцінніший скарб доля дала йому лише по смерті - невмирущу славу і радість, яку в мільйонів людських сердець все наново збуджуватимуть його твори.
З минулого віку і до нашого часу, і далі в майбутнє."
В неділю, 9 березня, починаючи з 16 години переповнений зал нашого сільського клубу чекав на святковий концерт з нагоди відзначення 200-літнього ювілею Тараса Шевченка. Але напевне жоден з глядачів не міг уявити такого масштабного і тривалого дійства, що відбувалося на великій сцені. Камера, фотоапарати та мобільні телефони невпинно фіксували все гарне і яскраве, а такого було справді дуже багато... Літературний вечір до двохсотліття Великого Українця, Пророка, Патріота, Героя, Генія, Мученика, Борця, Кобзаря, Поета, Мислителя, Художника Тараса Григоровича Шевченка в Надрічному таки вдався на славу.
Малятка з дитячого садку, учні школи та аматори сільського клубу своїми виступами вразили не лише найближчих людей, але й всіх односельчан.
Які ж історично необхідні у надзвичайно важкий для України, під вкрай сильну музику "Реве та стогне Дніпр широкий", доносив голос читця до всіх присутніх. Шевченко завжди був з українським народом і перемагав загарбницькі режими, що посягали на наші землі. А якою ж багатосимволічною була запалена свічка, що одиноко стояла на столі... І першою піснею, що прозвучала з зі сцени був "Отче наш"...
В кожній сценці, що передавала непросте життя Великого Кобзаря було щось дуже проникливе й морально необхідне.
Декламування учнями школи поезії "Кобзаря" вкотре підтвердило, що шевченкове слово є вічно живим, правильним та пророчим.
Без перебільшення народні пісні на вірші Тараса Шевченка "Тече вода з-під явора", "Дими мої", "Така її доля", "Тополя", "Зоре моя вечірняя", а також "Матусина пісня", "Повіяв вітер степовий", "Батьківська мова", "Пророчий голос Кобзаря", "На високій дуже кручі", "Шевченкові рядки", "Молитва", що лунали у виконанні дівчат і хлопців школи, жіночого хору та чоловічого тріо були глибинним виявом могутньої величі української душі.
Звичайно, не можна забути й чарівний танок маляток з дитячого садка.
"Заповіт" як завжди став логічно-символічним завершенням шевченківського дійства.
Потім були ще слова сільського голови та подячні "Многії літа...".
"Минуло 200 років від дня народження Т.Г.Шевченка - славного сина українського народу, але й сьогодні його слово живе . Шевченко - це наша душа, наша мудрість, це наша сила. Які б нещастя і муки не випадали на долю нашого народу, він вистоїть, якщо із ним буде Тарас Шевченко, його "Заповіт". Він завжди підтримував і підтримуватиме нас, додаватиме наснаги. Тож нехай "Заповіт" Великого Кобзаря стане заповітом для нас - зберегти мову народу, його звичаї, його пісні й пронести все це через віки. Нехай вогонь його душі запалить у наших серцях іскру Віри, Надії, Любові до рідної землі, свого народу. Хай же й сьогодні, і в наступні роки розбудови української держави обпікає промерзлі наші душі огнем словесним Шевченко, хай воскресає він, пророк народу нашого, повсякчас у наших благородних помислах і державних ділах. І на оновленій землі, над ланами широкополими, полями вільними містами і селами як весняні води могутнього Дніпра лине вічно жива в народі слава Великого Кобзаря.
Ми чуємо тебе, Кобзарю, скрізь століття,
І голос твій нам душі окриля.
Встала в новій красі скрізь лихоліття Твоя, Тарасе, звільнена земля."
| 
