В неділю, 21 вересня, в Надрічнянському сільському клубі пройшов благодійний концерт "Нескорена Україна". ...Голос диктора (Роксолани НЕДІЛЬСЬКОЇ): "Україно моя! У всіх нас ти одна. Київ наш золотий, Львів - усім дорогий, Крим, Карпати, Дніпро:кажуть нам - МИ ОДНО. І молитва одна, Ми - Вкраїнська сім'я. І не впадемо ми України сини, Бо молитва свята Дасть нам сили іти." ...Під позивні "Україно! Україно!" розсуваються куліси (які вже з десяток років не працювали) і на сцені (як ніколи добре освітленій) стоять ведучі концерту - рідні брат і сестра (Володимир і Оксана ВАНЦИ), які у поетичній формі проникливо розповідали про непросту долю країни та сильну волю її народу.
...Дитячий спів у час хоча і неоголошеної, але справжньої війни на Сході України лунав особливо зворушливо. Адже голоси Людмили БОЛЮХ (
"Моя молитва", "Украли сердечко", "Зелений гай"), Роксолани НЕДІЛЬСЬКОЇ ("Краю рідний - доленько моя") та дитячого вокального ансамблю (у складі Людмили БОЛЮХ, Роксолани НЕДІЛЬСЬКОЇ, Оксани ВАНЦИ, Ірини ПІДЛУЖНОЇ, Інни ЯРЕМИ - "Коли співають діти", "Чути, чути, чути...") передавали глядачам, що зібрались цього недільного вечора, якусь життєдайну енергію. А Олег МИЩИШИН у патріотичних піснях ("Чом, чом, земле моя" - на баяні акомпанував Богдан БАРАН; "Браття з Прикарпаття") закликав до споконвічного чоловічого обов'язку - захисту рідної землі.
І, напевне, хоч на годинку присутні трішки призабули про смуток й тривожність від новин - військових хронік, які постійно бачать, слухають, читають та обговорюють...
Всі кошти (683 гривні), які були впродовж вечора вкинені у скриньку для пожертв вже наступного дня були передані для єдиного жителя нашого села, що несе військову службу в зоні АТО...
Матусю, матінко, не плач,
Я захисник! Прошу, пробач…
В бою карбується мій крок,
В такт черг здригається курок,
Вночі ж склепити очі рад,
Та тишу рве ворожий «Град».
Під стрілянину снився дім.
Скучаю? Справа тут не в тім…
За рідний дім мені тепер –
В ворожих пазурах Донбас,
Вперед! Є жертви в нас і в них.
Знов мріють наші прапори,
Й до болю рідна неспроста
В атаку! Найманцям на зло!
В бою мить смерті не страшна!
Ніч стогне в вибухах стократ –
Десь поза часом лупить «Град»,
На хлібній ниві валить дим…
Мені ж наснився мирний дім:
Донецьк, Макіївка, Сніжне,
На ранок знов зачистка, бій.
Я – захисник, народе мій!
|
