"Вільховець" - "Надрічне" 1:5 (0:2)
Чемпіонат Бережанського району. Вища ліга. 11 тур.
17 серпня. Вільховець. 13:00.
Арбітр: ГАРАС Ігор (Бережани)
Асистенти арбітра: ХОВАНЕЦЬ Роман (Вільховець), БАРАН Володимир (Надрічне)
"Вільховець": КАЛИМОН Василь /воротар/ - ОЛІЙНИК Роман, МИСЬКІВ Василь (ЦЮПЕРА Ігор, 87), ЦЕПКАЛО Ігор (СУДИК Володимир, 60), ІВАСІВ Ігор, ХАРИШИН Ігор, ОЛІЙНИК Василь, ЦЮПЕРА Андрій, ГОЦУЛ Василь, ЛЕЩИШИН Андрій (ОЛІЙНИК Ігор, 46). Резерв: МЕЛЬНИК Степан "Надрічне": МАЗІКОВСЬКИЙ Іван /воротар/ - САВЧУК Володимир, ЛЕСЬКІВ Ігор, БАРАН Тарас (БАРАН Михайло, 78), БОЯНОВИЧ Володимир, МАЗІКОВСЬКИЙ Тарас, СТЕФАНИШИН Андрій, ДИДИК Віталій (БАРАН Богдан, 85), КІЧМАН Степан (КАДУБЕЦЬ Назар, 20; МИКОЛИШИН Володимир, 78), САВЧУК Михайло /капітан/, ЛУПИНІС Олег. Резерв: КОСОВАН Сергій.
Голи: 0:1 - САВЧУК Михайло (7), 0:2 - МАЗІКОВСЬКИЙ Тарас (43), 0:3 - САВЧУК Михайло (47), 0:4 - ДИДИК Віталій (59), 1:4 - ІВАСІВ Ігор (78, з пенальті), 1:5 - СТЕФАНИШИН Андрій (87)
Нереалізований пенальті: ГОЦУЛ Василь (6, повз ворота)
Диво перше - Вільховець. Хоча, на перший погляд, складається враження, що село ніколи не бачило афальту, але Вільховець вкрай мальовничий, особливо, якщо дивитись з "Говерли". Рельєф населеного пункту - це ілюстрація явища "Бережанське горбогір'я".
Диво друге - стадіон. В світовому футболі ніхто не хоче грати на горах Болівії, а в бережанському чомусь всім не до вподоби галявина "на Говерлі" у Вільхівці. Важко й уявити як там хлопцям бігати, але вийти по схилу до арена досить проблематично. Хоча дихати в хвойному лісі легко... Дерев'яні ворота, висока погано скошена дика лісова трава, яка легенько присипана тирсою (таку розмітку навіть гострим зором далі ніж на п'ять метрів не простежиш) - сьогодні це мальовнича диковинка навіть для районного футболу. (Проте вільховецька молодь вже підготувала новий стадіон на низовині, який введе в експлуатацію вже в наступному році). Диво третє - одужання. Після матчу в Підвисокому на сторінці ФК "Вільховець" в соціальній мережі з'явився запис "ОФІЦІЙНО!", в якому повідомлялось, що Василь Лясковський через постійні травми завершує кар'єру. Проте буквально через добу цю новину видалили. Дякувати Богу, зі здоров'ям активіста все не так погано і він ще повернеться на футбольне поле.
Диво четверте - пенальті. В другому колі футболісти "Надрічного" зіграли чотири матчі й отримали від арбітрів чотири одинадцятиметрові. "Котів" й "Куропатники" свої спроби використали, а "Вільховець", як потім з'ясується, отримає дві нагоди (відеофрагменти звляться на нашому сайті згодом).
Диво п'яте - невлучання. У попередньому турі Василь Гоцул "наколотив" чотири м'ячі у ворота бідного "Будівельника", а тут вже на шостій хвилині виконуючи пенальті пробив повз ворота.
Диво шосте - капітан. Після від'їзду Михайла Буняка закордон новим капітаном команди став Михайло Савчук і... став забивати. Відзначившись у воротах "Котова" та "Куропатник" (причому в трьох матчах другого кола ніхто окрім нього й не забивав) наш одинадцятий номер двічі забив "Вільховцю". Одразу після незабитого господарями пенальті Савчук покарав Калимона за необережний вихід з воріт, а на початку другого тайму потужним ударом вдруге подарував радість симпатикам "Надрічного". МОЛОДЕЦЬ!!!
Диво сьоме - Кічман. Тут, як кажуть: "Без коментарів".
Диво восьме - нереалізація. Цікаво чи хтось рахував небезпечні моменти господарів у першому таймі, але очевидно, що їх було надзвичайно багато. Але після кожної нереалізованої нагоди гравці "Вільховця" ставили все більші претензії один до одного.
Диво дев'яте - везіння. Створивши десь так півтори шансу (одразу згадується удар-парашут Володимира Савчука, але Василь Калимон кінчиками пальців зумів перевести м'яч над поперечкою) за перші сорок п'ять хвилин матчу "Надрічне" віддячили голами за "подарунки" захисників суперника. Так наприкінці тайму оборона господарів "наварила" вдруге і Тарас Мазіковський виявився найспритнішим з поміж великої кількості гравців у карному майданчику. 0:2 - у "Вільховця" напад має моменти й не реалізовує, а захист створює нагоди... для суперника, що їх вправно використовує.
Диво десяте - Дидик. В потрібний момент опинившись біля порожніх чужих воріт юний Віталій довго не думав й після відскоку м'яча точно пробив. Для футболіста 1998 року це дебютний гол за "Надрічне".
Диво одинадцяте - заслужили. "Вільховець", будемо чесні, на забиті мячі у цьому матчі заслужив. Проте зумів відзначитись тільки раз і то з пенальті - Ігор Івасів пробив сильно і точно. Диво дванадцяте - кров. Буває, що аматори грають жорстоко і говорять нецензурно. Та все ж випадків, що на полі ллється кров практично ніколи не буває. Після верхового контакту потилиці гравця господарів та носа Андрія Стефанишина м'яч доволі несподівано влетів у ворота. І наші футболісти замість того,щоб радіти п'ятому голу, переймались станом партнера. Крові пролилось багато, ніс трохи скривився...
Диво тринадцяте - вдесятьох. Останні хвилини "Надрічне" грало без закривавленого гравця.
Диво чотирнадцяте - Боянович. З кожним наступним матчем наш лівий захисник грає все більш надійно та впевнено.
Диво п'ятнадцяте -
ПЕРЕМОГА! Наша команда втретє виграла у поточному чемпіонаті і вперше в історії тріумфувала у Вільховці. Між іншим в 2014 році це найбільша домашня поразка "на Говерлі"...
***
Гей там у Вільхівці
Гей там у Вільхівці, там дівчина жиє,
Від неї, мов від сонця, проміння ясне б’є.
Сміються карі очі, як зорі серед ночі,
Від неї, мов від сонця, проміння ясне б’є.
До тої дівчиноньки хорунжий заходив
І в синіх оченятах спокій душі втопив.
Чи в хаті, чи на полі він кляв нещасній долі
І в злості дві російські дивізії розбив.
Аж раз у темну нічку, як світ безжурно спав,
Таємними стежками москаль на полк напав.
Як лев, наш Черник бився, та й він вкінці зморився
І разом з товариством в неволеньку попав.
Тепер він машерує в далекую Сибір
І очі все звертає до ясних, ясних зір.
А скільки разів гляне, то Вільховець спом’яне
І дивиться так сумно в синіючий простір.
(Роман КУПЧИНСЬКИЙ, 1916 рік)
| 
