"Надрічне" - "Лісники" 2:4 (2:2) Кубок Бережанського району - 2015. 1/4 фіналу. Перший матч.
03 травня. Надрічне. 13:00.
Арбітр: СТЕФАНІВ Віктор /Бережани/
"Надрічне": МАЗІКОВСЬКИЙ Іван /воротар/ - КОСТІВ Тарас, ЛЕСЬКІВ Ігор, БАЙ Тарас, БОЯНОВИЧ Володимир, БУНЯК Михайло /капітан/, САВЧУК Ігор, МАЗІКОВСЬКИЙ Тарас, ДИДИК Віталій (КАДУБЕЦЬ Назар), САВЧУК Михайло, ЛУПИНІС Олег.
"Лісники": ДЗЮБ /воротар/ - СЕМЕНІВ (ВОЛКОВ), АДАМОВИЧ, ТИМКІВ В., ДОБРЯНСЬКИЙ, ШЕВЦІВ (ГАВДИДА), ЛЕГЕТА М. (ТИМКІВ М.), ВЕРГУН, ДУБЛЯНИЦЯ (СЕМКІВ), БОЙКО (ЛЕГЕТА Т.), БІЛИК.
Голи: 1:0 - МАЗІКОВСЬКИЙ Тарас, 1:1 - БІЛИК, 2:1 - ЛУПИНІС Олег, 2:2 - АДАМОВИЧ (з пенальті), 2:3 - СЕМКІВ, 2:4 - БІЛИК
Після таких матчів хочеться хвалити зусилля багатьох та критикувати дії одного водночас...
Наша молода команда грала дуже добре і впродовж більшості ігрового часу лиш трохи поступалась грізному опоненту яким для будь-кого в районі є "Лісники"... Історія взаємин "Надрічного" з підопічними Петра Павловича Адамовича є просто страшною - всі поразки, причому незмінно з розгромним рахунком серед яких і найбільша невдача 0:13 в червні 2012 року.
Прикро що через різні причини в кубковому двобої за господарів не змогли зіграти безперечні гравці стартового складу - Володимир Савчук, Степан Кічман та Михайло Шевчишин.
Мабуть, ніхто не вірив, що в події в першому таймі розгортатимуться так своєрідно для хлопців в червоних футболках.
Гості прагнули одразу нав'язати свою потенційну перевагу, але двічі потрапляли в роль наздоганяючих. Спочатку Тарас Мазіковський не-то вдарив не-то просто виніс м'яч в середині поля та застав зненацька голкіпера суперників Тараса Дзюба - 1:0!
Правда через кілька обмінів нагодами рахунок зрівнявся. Арбітр зафіксував гол з ймовірного положення поза грою - 1:1.
Але невдовзі комбінація Леськів - Буняк - Дидик - Лупиніс увінчалась голом. 17 номер в потрібний момент опинився де слід та з невеличкої відстані відправив м'яч в сітку воріт - 2:1!!!
Жаль, що вже за десятки секунд "Лісники" знову забили. І вдруге завдяки рішенню арбітра. Страж наших воріт Іван Мазіковський в цьому матчі відіграв просто феєрично - більше десятка разів рятуючи від голів - та безумовно був найкращим серед учасників футбольного дійства, але вгадавши напрямок одинадцятиметрового удару таки не зумів дотягнутися до м'яча - 2:2.
Варто згадати, ще одну нагоду господарів забити в таймі першому. Михайло Савчук, зближаючись з воротарем, пробив вздовж воріт, а Віталій Дидик просто не встиг дотягнутися до м'яча, щоб спрямувати його в порожні ворота.
2:2 - рахунок після першого тайму виглядав в масштабах районних змагань справжньою сенсацією.
Атакували "Лісники" в другій половині гри дуже багато, але Іван Мазіковський спіймавши кураж грав надійно ефектно. І якщо з моментів до перерви найбільше запам'яталися два витягнуті "мертві" м'ячі з під поперечини, то після обміну воротами квітесенцією чудової гри став епізод в якому наш кіпер з сусіднього села відбив ЧОТИРИ (!) удари поспіль з інтервалом в дві-три секунди!!!
Коли один з наших гравців після зіткнення в штрафному майданчика покинув поле і попросив арбітра повернутись в гру, то "Лісники" забили третій гол.
В цій грі діями арбітра були всерйоз незадоволені абсолютно всі хто бачив, що твориться на полі. Найбільше діставала манера постійно давати рухатись з м'ячем, навіть у невигідних для атаки ситуаціях, після порушень правил та педагогічні роз'яснення-повчання після закінчення суперечливих епізодів...
"Надрічне" забиває втретє, але Віктор Стефанів не звертає увагу на те, що після влучання в поперечку м'яч вдарився об землю вже за лінією воріт та вилетів у поле. Це був момент схожий на легендарний гол імені Тофіка Бахрамова в фіналі чемпіонату світу 1966 року...
Після цього наддискримінаційного випадку в нашої команди зникли віра та бажання.
А вже в компенсований час після порушення правил Тарасом Баєм неподалік власного карного майданчика - як же елегантно падав суперник - гості реалізували штрафний удар - 2:4.
"Надрічне" зіграло вище всяких похвал і вперше в історії не програло розгромно "Лісникам". І як би не незрозуміле суддівство, то хто-зна можливо інтрига б жила...
| 
